Наймасовіша депортація українців із Західної України в Сибір

26 жовтня 1947 — наймасовіша депортація українців із Західної України в Сибір (близько 78 тис. осіб)

Восени 1947 року совєтська влада провела чергову жорстоку каральну акцію проти українського населення. Саме наприкінці жовтня відбулася наймасовіша депортація із західних областей України до Сибіру та Казахстану, відома в історичних документах під кодовою назвою «Захід». Тоді у товарних вагонах із власних домівок примусово вивезли близько 78 тисяч осіб.

Совєтські спецслужби усвідомлювали, що не можуть подолати Українську повстанську армію у відкритих боях, тому вирішили вдарити по найбільш болючому. Мішенню стали родини повстанців, підпільників ОУН та звичайні селяни, які допомагали українським партизанам їжею чи прихистком. Влада прагнула будь-якою ціною позбавити визвольний рух підтримки серед місцевого населення і зламати опір українців.

Озброєні загони вдиралися до хат посеред ночі або вдосвіта, давали мінімум часу на збори, після чого цілі сім’ї вантажили у товарні потяги для худоби. Серед депортованих абсолютну більшість складали жінки, діти та літні люди, адже багато чоловіків перебували в лісах або вже загинули в боях.

Дорога на чужину тривала тижнями в жахливих умовах. Тисячі виселених українців опинилися на спецпоселеннях і каторжних роботах у вугільних шахтах та на лісозаготівлях, де гинули від холоду, голоду і хвороб. Усе їхнє майно, будинки, худобу та землю держава просто конфіскувала на користь новостворених колгоспів.

Ця трагедія є ще одним доказом того, якими методами тоталітарна система намагалася вирвати з корінням українську ідентичність. Проте навіть у найважчих умовах сибірського заслання українці гуртувалися, таємно святкували Різдво і Великдень, зберігали свою мову та передавали пам’ять про ці події наступним поколінням. Вони зберігали надію повернутися додому.