Народилася Катерина Білокур

7 грудня 1900 року в селі Богданівка на Київщині народилася Катерина Білокур. Із дівчини, що не мала жодного дня шкільної освіти, сама робила пензлі з котячої шерсті і фарби з буряка, вона перетворилася на знамениту художницю, чиїми роботами захоплювався Пабло Пікассо, і кого світ визнав генієм «наївного мистецтва».

Життя Катерини Білокур нагадувало боротьбу за право бути собою. Батьки не віддали її до школи, щоб зекономити на одязі та взутті, тому читати вона навчилася самотужки.

Малювання в родині вважали дурницею, що відволікає від роботи в полі. Катерина малювала потайки — вуглинками на шматках полотна, на стінах хати. Коли батьки знаходили малюнки — кидали їх у піч, а доньку карали. Дійшло до того, що у відчаї вона спробувала втопитися в річці. Лише після цього батько, злякавшись, дозволив їй малювати, хоча й досі проклинав це заняття.

Катерина Білокур у спробах самостійно навчитися малюванню, винайшла власну техніку. Вона виготовляла фарбу самостійно з настоїв буряка, бузини, калини, цибулиння та різних трав. Олійні фарби з’явилися у неї значно пізніше. Щодо пензлів: фабричні їй не підходили. Катерина виготовляла пензлі сама з вишневих гілочок і котячої шерсті. Кожен волосок вона відбирала окремо, що дозволяло їй виписувати найтонші деталі, наприклад жилки на пелюстці.

Катерина ніколи не рвала квіти, щоб малювати їх у вазі («Зірвана квітка — то вже не квітка»). Вона малювала їх живими, у полі чи садку, часто поєднуючи на одному полотні весняні та осінні квіти й створюючи ідеальний світ вічної весни.

Світ дізнався про Катерину Білокур завдяки щасливому випадку. Почувши по радіо пісню Оксани Петрусенко, Катерина надіслала співачці листа з малюнком калини. Вражена Петрусенко звернулася до діячів культури — і талановиту дівчину знайшли.

У 1954 році три картини Білокур («Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле») потрапили на міжнародну виставку в Парижі. Там їх побачив Пабло Пікассо. Вражений іспанець сказав свою знамениту фразу:

«Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»

Катерина Білокур померла у 1961 році, залишивши по собі спадок, який зберігається у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві й нагадує про талант української художниці. 

Видання з фонду НІБУ: 

Катерина Білокур: Філософія мовчазного бунту [Текст] : наукові статті, есеї, культурологічні праці до 100-річчя і 110-річчя Катерини Білокур / ред. О. С. Найден. – Київ : Стилос, 2011. – 256 с. : 8 л. іл.

Катерина Білокур: мистецтво та образ крізь призму часу [Текст] : науковий збірник за матеріалами науково-практичної конференції до 110-річчя від дня народження К. Білокур / Київська міська держадміністрація, Головне управління культури, Національний музей українського народного декоративного мистецтва ; упоряд.: Л. С. Білоус, С. В. Яценко. – Київ : АДЕФ-Україна, 2012.

Катерина Білокур [Текст] = Kateryna Bilokur : [альбом репродукцій творів] / голов. ред. Н. Прибєга, вступ. ст., упоряд. Н. Розсошинська, упоряд. М. Кагарлицький. – Київ : Мистецтво, 2015. – 152 с. : іл. – До 115-ї річниці від дня народження.