Прем’єра фільму “Тіні забутих предків”

4 вересня 1965 р.  у київському кінотеатрі “Україна” відбулася прем’єра фільму “Тіні забутих предків” режисера Сергія Параджанова. Кінострічка, заснована на однойменній повісті Михайла Коцюбинського, не лише здобула світове визнання, але й стала важливою подією для української культурної спільноти. Безсумнівно, одним з чинників успіху “Тіней забутих предків” була музика молодого композитора зі Львова – Мирослава Скорика. Скорик вдало поєднав сучасну музику з етнічними мотивами. Його сюїта на основі музики до цього кінофільму стала одним з найвідоміших музичних творів ХХ-го століття.

Напередодні прем’єри відбулася перша хвиля арештів українських митців. Серед них були Опанас Заливаха, Іван Світличний, Михайло Горинь, Михайло Масютко, Ярослава Менкуш. Під час показу фільму здійнявся протест проти арештів української інтелігенції. Коли слово взяв Іван Дзюба, замість продовжувати обговорювати кіно, повідомив публіці про недавні таємні арешти серед української інтелігенції. Сказав: “У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді”. Дзюба почав виголошувати імена заарештованих. Директор кінотеатру відштовхнув письменника від мікрофона, намагаючись позбавити слова. У залі увімкнули пожежну сирену, щоб заглушити виступаючих. Дзюбу підтримав В’ячеслав Чорновіл, який вигукнув: “Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!!”. Пустили фільм. Та у перерві між частинами Василь Стус, на той час аспірант, знов розбурхав зал. Він встав із промовою. Закликав: “Протестувати повинні всі: сьогодні хапають українців, завтра хапатимуть євреїв, потім росіян!”. Сергій Параджанов приєднався до протестувальників: “Я довго чинив опір перекладу українського тексту фільму  російською мовою. Оскільки вважаю цей текст невід’ємною частиною художньої тканини фільму”.

Всі учасники протесту згодом стали жертвами радянської каральної машини. 1973 р. влада звинуватила Сергія Параджанова в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі» та засудила на 5 років таборів суворого режиму.

Василь Стус був ув’язнений за “антирадянську агітацію та пропаганду”, провів численні роки в жахливих табірних умовах і помер в карцері 4 вересня 1985 р.

Іван Дзюба обрав більш поміркований шлях і, опинившись за ґратами, через деякий час написав покаянного листа. Йому дозволили вийти на волю за умови, що він буде оспівувати “літературу народів СРСР”.

Про долю В’ячеслава Чорновола розповідає окрема стаття нашого сайту.

Видання з фонду НІБУ:

Мокрик, Радомир. Бунт проти імперії. Українські шістдесятнитки / Р. Мокрик. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. – 413, [1] с. : фот.

Параджанов, Сергій Йосипович. Тіні забутих предків = Невідомий маестро : розкадровки / С. Й. Параджанов, В. О. Луговський. – Київ : “Академія”, 1998. – 173 с. : іл. – (Кіно-театр).

Коцюбинський, Михайло Михайлович (1864—1913). Тіні забутих предків: повість / М. М. Коцюбинський. – [Київ] : Сяйво, [1927]. – 91 с