Радянський атомний проект

Радянський атомний проєкт – надсекретна програма досліджень і розробок, проведених в СРСР в 1940-х і початку 1950-х р.р. з розробки власної ядерної зброї. Незадовго до початку  Другої Світової війни радянські фізики активно вели ядерні дослідження і мали теорії щодо процесу ланцюгової реакції. У 1939 р. з’явились новини про успішно проведене розщеплення атомного ядра урану на Заході, це відкриття, очевидно, могло бути використане при розробці зброї. Тож, навіть попри війну, 10 березня 1943 р., Сталін наказав розпочати радянський атомний проект. Керівником програми призначили видатного фізика Ігора Курчатова, а серед поставлених цілей були: здійснення ланцюгової реакції, дослідження методів збагачення урану та вивчення плутонія. СРСР був у стані війни, перспектива створення ядерної зброї здавалася далекою, тому Курчатов отримував мізерне фінансування.

Все змінилося після використання США атомних бомб проти Японії у серпні 1945 р.,  після чого, створення власної ядерної зброї стало для Радянського Союзу однією з пріоритетних задач. Керувати радянською версією “Манхетенського проекту” було призначено очільника НКВС Лаврентія Берію. Для видобутку урану і будівництва потужностей активно використовували в’язнів гулагів. 25 грудня 1946 р. радянські фізики провели експеримент ланцюгової реакції, 19 червня 1948 р. запустили реактор для виробництва плутонія в місті Челябінськ-40 (в подальшому відоме як Челябінськ-65 та Озерськ). 29 серпня 1949 р. на військовому полігоні в Семипалатинській області Казахстанської РСР було проведено перше радянське випробування ядерної зброї. Радянська бомба потужністю 20 кілотон була точною копією американського “Товстуна” яким знищили місто Нагасакі. 

Радянський атомний проект в значній мірі завдячує своєму успіху розвідці, що завербувала деяких учасників ядерної програми США. Зокрема Клаус Фукс і Теодор Голл передали Совєтам план бомби “Товстун”. 
Участь українських науковців у створенні атомної бомби мало висвітлена. Разом з тим, у проєкті брали участь багато відомих вчених українського походження, які часто і сформувалися як науковці на теренах України. Зокрема: Мостовий Володимир Йосипович, Похил Павло Федорович, Дубовський Борис Григорович та ін.

Ядерна зброя стала для СРСР та Російської Федерації козирем, що в багатьох випадках дозволяв нав’язувати свою волю на світовій арені. Але в якомусь сенсі вона стала й причиною розпаду Радянського Союзу, адже вкладаючи всі ресурси в гонку озброєнь радянське керівництво позбавляло народ комфорту і добробуту. Це згодом призвело до незадоволення і все більшого інтересу до ринкової економіки.

Видання з фонду НІБУ:

Чумак, Володимир Миколайович. Ядерна стратегія США: від перевершення до нерозповсюдження: монографія / В. М. Чумак ; Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень, Центр досліджень проблем нерозповсюдження . – Київ : НІСД, 1999. – 300 с.

Садовий, Микола Ілліч. Ядерна парасолька як засіб збереження миру: посібник / М. І. Садовий, О. М. Трифонова ; М-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2016. – 56 с. : портр., фот.

Плохій, Сергій Миколайович. Ядерне безумство. Історія Карибської кризи / С. М. Плохій ; пер. з англ. Р. Клочка. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2023. – 367 с. : карт.