Примусове виселення українців-лемків

Зображення з сайту: https://kau.com.ua/9-veresnia-1944r-moskovyty-i-polshcha-uklaly-dohovir-pro-prymusove-vyselennia-ukraintsiv-lemkiv-iz-ikhnikh-ridnykh-etnichnykh-zemel/

9 вересня 1944 р. СРСР та Польща уклали в Любліні угоду про «взаємний обмін населенням», так почалося примусове виселення етнічних українців із Польщі, а поляків з України. Із 1944 по 1946 роки на територію УРСР депортували близько півмільйона українців із їхніх етнічних земель, під час акції «Вісла» – 150 тисяч, у 1948-1951 роках ще понад 41 тисячу. За даними Українського інститута національної пам’яті – майже 700 тисяч українців вимушені були покинути свої домівки.

“Добровільне переселення” з «рівноцінним відшкодуванням майна» обернулося колгоспним рабством, голодом та злиднями, роками принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі», – розповідає історик Володимир В’ятрович. У 1944–1946 роках, понад 482 тисячі українців примусово позасудово переселили до УРСР. Комуністичні режими СРСР і Польщі вчинили це із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей. Виселяли українців у різні регіони УРСР – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини. У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада в ході “операції Вісла” депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тисяч українців. Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках.

Джерелом для істориків щодо депортації українців у 1944-1946 роках стали документи Управління у справах евакуації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді Міністрів УРСР. Всі документи фонду зосереджені у 19 описах (за числом районних уповноважених плюс 1 опис – алфавітні списки). Описи містять дані про депортоване українське населення із Ярославського, Ланцутського, Лежайського, Пшеворського, Жешівського (Ряшівського), Томашівського, Володавського, Грубешівського, Перемишльського, Холмського, Саноцького, Березівського, Кросненського, Ліськівського, Тарнобжеського, Ново-Торгського, Ніського, Білгорайського, Ново-Сончського, Горлицького, Любачівського, Замостівського, Радзінського, Красноставського, Любартівського, Ясловського повітів і м. Любліна. Найчастіше переселенці направляли до західних областей України – Львівської, Тернопільської, Станіславської, Волинської. Основу документів примусового переселення складають посімейні списки та описи майна. У посімейних описах зазначилися прізвища, ім’я, по-батькові, рік і місце народження усіх членів сім’ї, область, до якої переселялися і лише інколи дата переселення. В описах майна інформації було більше: прізвище, ім’я, по батькові голови двору; населений пункт; кубатура житлових і господарських будівель і їх сума; кількість землі; загальна сума залишеного майна. 
У багатьох селах, які потрапили у зону інтенсивних військових дій або зазнали нападу польських бойовиків у 1944–1946 роках і родини яких на час переселення залишилися без даху над головою у графі «Будівлі» записано: «спалено під час війни» або «спалено польською бандою». Якщо ж радянські переписувачі не мали відповідних вказівок і не надто переймалися проблемами переселенців, то про спалені будівлі нічого не записували і переселені сім’ї після переїзду часто були кинуті напризволяще.

Щорічно у другу неділю вересня Україна вшановує пам’ять жертв примусового виселення українців з їхніх етнічних земель у 1944–1951 рр.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/deportatsia-ukraintsiv/30152784.html

Видання з фонду НІБУ:

Наконечний, Володимир Михайлович. Лемки в XX столітті: життя на етнічних землях та в нових геополітичних умовах: Автореф. дис. на здоб. наук. ст. канд. іст. наук. 09.00.12 – українознавство / В. М. Наконечний ; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2008. – 19 с.

Добрянська-Попович, Галина Іванівна. Опарівка. Енергетика прадідівської землі / Г. І. Добрянська-Попович, О. С. Добрянський-Попович. – Львів : Коло, 2015. – 447 с. : іл. – Із циклу “Замішанці”.

Любчик, Ігор. Лемківські долі: трагізм і пам’ять поколінь: [монографія] / І. Любчик. – Івано-Франківськ : Ярина, 2020. – 191 с. : факс., фот.

Суспільно-історична та політико-правова оцінка тотального виселення українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойковщини у 1944–1951 рр.: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Україна, Львів, 7 вересня 2018 року / Львівська облдержадмін, Львівська облрада, Світова Федерація українських лемківських об’єднань, Український католицький ун-т ; упоряд. Я. Галик. – Львів : Левада, 2018. – 319 с. : карт., табл.

Scroll to Top