Народився Ілля Мечников

15 травня 1845 р. в селі Іванівка (нині Куп’янський район Харківської області) народився Ілля Ілліч Мечников – видатний український біолог, патолог, імунолог, бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології “За вивчення імунної системи” у 1908 р.

Освіту Ілля здобув у Харківській гімназії та на фізико-математичному факультеті Харківського університету. У 1865 р. отримав ступінь кандидата зоології за наукову працю, присвячену фауні Північного моря. Він успішно захистив магістерську дисертацію у 1867 р., а вже наступного року отримав ступінь доктора наук. Свою педагогічну діяльність дослідник розпочав як приват-доцент кафедри зоології, а з 1876 по 1882 р. обіймав посаду професора та завідувача кафедри зоології і порівняльної анатомії на природничому відділенні фізико-математичного факультету Новоросійського університету, який сьогодні відомий як Одеський національний університет імені Іллі Мечникова.

Його вагомий внесок у науку був двічі відзначений Берівською премією Петербурзької академії наук у 1867 та 1870 рр. У 1886 р. разом із колегою Миколою Гамалією та учнем Яковом Бардахом він заснував в Одесі першу в Російській імперії та другу у світі бактеріологічну станцію, де проводили щеплення проти сказу, сибірської виразки та інших небезпечних інфекцій. Завдяки зусиллям ученого сформувалася потужна вітчизняна школа фахівців у галузі мікробіології, імунології та патології, а його лекції завжди вражали слухачів глибокою доказовістю та оригінальним стилем викладання. Окрім того, саме завдяки його ініціативі у 1871 р. до роботи в університеті долучився видатний фізіолог Іван Сєченов.

У Новоросійському університеті Мечников постійно стикався з тиском. Після вбивства Олександра II у 1881 році посилилася реакція, а автономія університетів була фактично ліквідована. Мечников, який мав ліберальні погляди та палко захищав інтереси студентів і наукову свободу, опинився у прямому протистоянні з адміністрацією. Критично до його роботи ставилася й значна частина колег, будь яка його невдача ставала приводом для звинувачень з їх боку. Бракувало йому й коштів та ресурсів на дослідження, доводилося витрачати багато енергії та часу на боротьбу з бюрократією. Щоб позбутися цих перепон у 1887 р. Ілля Ілліч прийняв запрошення Луї Пастера перебратися до Парижа і очолити лабораторію у створеному ним інституті. Там Мечников працював до кінця своїх днів. Він зумів виявити загальні закономірності розвитку різних видів тварин та висунув гіпотезу щодо походження багатоклітинних організмів. Вирішальним моментом у його кар’єрі стало відкриття явища фагоцитозу у 1882 р., що переросло у цілісну теорію імунітету та принесло йому спільно з Паулем Ерліхом Нобелівську премію у 1908 р. Протягом життя він також активно досліджував проблеми довголіття, вивчав збудників холери і туберкульозу, використовував біологічні методи для захисту сільськогосподарських культур від шкідників – зокрема від хлібного жука.

За своє життя науковець здобув безпрецедентне міжнародне визнання, ставши кавалером ордена Почесного легіону — найвищої державної відзнаки Франції. Його видатні заслуги також були відзначені державними нагородами Японії, Сербії та Італії. Світова наукова спільнота висловлювала йому глибоку пошану через надання почесних звань та статусів. Він був обраний почесним доктором Кембриджського університету та входив до складу найпрестижніших інституцій світу, зокрема Лондонського королівського товариства та Паризької медичної академії. Його авторитет підтверджувався членством у Шведському медичному товаристві, а також обранням почесним представником академій наук у Відні, Петербурзі, Бельгії, Парижі та багатьох інших наукових центрах Європи.

Видання з фонду НІБУ:

Розенблюм, А. Ілля Мечников / А. Розенблюм. – Полтава : Держвидав України, 1929. – 100 с. : портр. 

Ілля Ілліч Мечников. Фотоальбом. До 160-х роковин від дня народження: Каталог виставки / Міністерство культури і мистецтв України, Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Харківський приватний музей міської садиби. – Х., 2005. – 24 с.