Запроваджено судову реформу в гетьманській Україні

Цього дня 1763 року гетьман Кирило Розумовський підписав історичний Універсал, яким запровадив у Лівобережній Україні (Гетьманщині) нову судову систему: земські суди — для цивільних справ, гродські — для кримінальних та підкоморські — для земельних. Окрім цього, Генеральний суд став найвищою апеляційною інстанцією. 

Це була смілива спроба перетворити козацьку державу на європейську країну з верховенством права, відокремивши суд від військової адміністрації.

До цієї реформи судочинство в Гетьманщині було зосереджено в руках козацької старшини — полковників і сотників. Тобто ті, хто мав військову та виконавчу владу, водночас і судили людей. Це, як ми розуміємо, часто призводило до зловживань.

Розумовський прагнув модернізувати державу та повернутися до правових традицій Статутів Великого князівства Литовського, тому він вирішив створити систему станового шляхетського суду. Згідно з реформою, територія Гетьманщини поділялася на 20 судових повітів, у кожному з яких діяли три типи судів: земські, гродські, підкоморські. Земські суди розглядали цивільні справи (майнові суперечки, борги, спадщина). Їх формувало місцеве дворянство, яке мало захищати приватну власність. Гродські суди займалися кримінальними справами (вбивства, пограбування, насильство). Вони діяли у полкових містах і мали забезпечувати правопорядок. Підкоморські суди спеціалізувалися виключно на земельних питаннях (межові спори, розподіл земель). Це було критично важливо для аграрної країни, де земля була головним капіталом.

Вінцем нової системи стало також те,  Генеральний військовий суд перетворився на найвищу апеляційну інстанцію (аналог сучасного Верховного Суду), куди можна було скаржитися на рішення місцевих судів. Склад суду став колегіальним і постійним, а не ситуативним, як раніше.

Судова реформа 1763 року стала найвищим досягненням «Батуринського відродження». Кирило Розумовський намагався збудувати в Україні громадянське суспільство за європейським зразком, де закон стоїть вище за шаблю. На жаль, ця система проіснувала недовго — вже за рік Катерина II змусила гетьмана зректися булави та розпочала остаточну ліквідацію української автономії, вбачаючи у таких реформах небезпеку для імперії.

Видання з фонду НІБУ: 

Путро, Олексій Іванович. Гетьман Кирило Розумовський та його доба (з історії українського державотворення XVIII ст.) : монографія: (в 2 ч.) Ч. 1 / О. І. Путро. – Київ : ДАКККіМ, 2008. – 239 с.

Коляда, Ігор Анатолійович. Розумовський Кирило / І. А. Коляда, В. І. Милько. – Київ : Укрвидавполіграфія, 2012. – 128 с.