Міжнародний день Землі

День Землі — це щорічне свято на честь досягнень екологічного руху, метою якого є підвищення обізнаності про важливість довгострокової стратегії захисту довкілля. День Землі відзначається в усьому світі 22 квітня шляхом проведення заходів та ініціатив, що сприяють збереженню природи та колективним діям, спрямованим на розв’язання екологічних проблем.

Історія Дня Землі починається наприкінці 1960-х рр., коло серед американців зросла зацікавленість екологічними питаннями, і відомий еколог та сенатор США Гейлорд Нельсон прагнув активізувати природоохоронний рух шляхом запровадження загальнонаціонального свята. Для реалізації цієї мети Нельсон — чиї зусилля в Конгресі включали ухвалення законодавства про захист Аппалацької стежки та заборону пестициду ДДТ — найняв Деніса Гейса, аспіранта Гарвардського університету. Вони мали на меті поєднати енергію студентського антивоєнного активізму з екологічною свідомістю громадськості, що лише зароджувалась, аби винести питання захисту довкілля на національний політичний порядок денний.

Разом Нельсон і Гейс організували перший День Землі, який відбувся 22 квітня 1970 р. і був задуманий як «екологічний лекторій» для просвіти учасників щодо важливості збереження природи. Два найбільші зібрання відбулися у Вашингтоні, де біля монумента Вашингтона зібралося 10 000 осіб, та в Нью-Йорку, де на честь події для руху транспорту перекрили частину П’ятої авеню. Загалом у Сполучених Штатах участь у заході взяли 20 мільйонів людей, переважно в школах, коледжах та університетах, що зробило його наймасштабнішим одноденним протестом в історії Америки. Ця подія відіграла ключову роль у здобутті підтримки для низки екологічних законопроектів, прийнятих Конгресом США у 1970-х роках, зокрема Закону про чисте повітря (1970) та Закону про види, що перебувають під загрозою зникнення (1973).

У 1990 р. Гейс організував глобальний День Землі, у якому взяли участь близько 200 мільйонів людей у понад 140 країнах. Відтоді День Землі набув міжнародного масштабу. Це свято часто відзначається висадкою дерев, прибиранням пляжів, демонстраціями, освітніми лекціями, ініціативами громадської науки, об’єктами публічного мистецтва та іншими екологічними заходами. На початку XXI століття численні заходи та теми Дня Землі були спрямовані на підвищення обізнаності щодо низки зростаючих екологічних проблем, зокрема загрози глобального потепління та необхідності в чистих відновлюваних джерелах енергії. Символічно, що у 2016 р. саме в День Землі було відкрито для підписання міжнародну Паризьку кліматичну угоду.

В Україні розвиток екологічного руху пройшов три основні етапи. Перший етап, що тривав із 1960-х до середини 1980-х рр., характеризувався низькою активністю та жорстким державним контролем. Діяльність нечисленних груп зводилася до боротьби з браконьєрством та організації експедицій під наглядом офіційних структур, таких як Товариство охорони природи СРСР.

Другий етап (1986–1991 роки) став фазою стрімкого піднесення після Чорнобильської катастрофи. У цей період виникли масові неурядові організації, серед яких провідну роль відігравав «Зелений світ», створений за підтримки Олеся Гончара та Юрія Щербака. Рух суттєво політизувався: екологічні вимоги поєднувалися з боротьбою за державний суверенітет, а активні протести дозволили зупинити будівництво Кримської та Чигиринської атомних електростанцій.

З початком 1990-х рр. екологічний рух перейшов на третій етап, зосередившись на вдосконаленні законодавства та правовому захисті природи в умовах незалежності. Пріоритетами стали подолання наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, захист водних ресурсів та вирішення проблем промислових регіонів. Діяльність організацій розділилася на науковий моніторинг, практичну охорону природи, акції протесту та роботу в органах влади. Сьогодні в Україні діє низка впливових організацій, як-от «Грінпіс-Україна», Партія зелених України та Національний екологічний центр. Також активно працюють об’єднання «Мама-86», «Екоправо», Товариство охорони птахів України та Всеукраїнська екологічна ліга. Правовий статус цих організацій закріплений Законом України «Про об’єднання громадян», а також Водним і Лісовим кодексами.

Видання з фонду НІБУ:

Васюта, Сергій Іванович (1958 р. н.). Радянський екоцид в Україні: історичні витоки, труднощі подолання / С. І. Васюта. – Тернопіль : Астон, 2000. – 536 с. 

Васюта, Ольга Анатоліївна. Екологічна політика України на зламі тисячоліть: монографія / О. А. Васюта ; Київський міжнародний університет. – Київ : КиМУ, 2004. – 306 с.

Червона книга Українських Карпат: тваринний світ / ред., упоряд. О. Ю. Мателешко, Л. А. Потіш. – Ужгород : Карпати, 2011. – 336 с. : іл., фот. 

Кінько, Тарас Андрійович. Земля-планета спраги: Україна в контексті глобальної водної кризи Кн. 1 / Т. А. Кінько, М. Т. Кінько. – Київ, 2004. – 288 с.