У Лондоні запустили першу у світі лінію метрополітену

10 січня 1863 року в Лондоні для публічного доступу відкрилася перша у світі лінія метрополітену — Metropolitan Railway (від цієї назви й походить слово «метро»). О 6-й ранку перший потяг з пасажирами вирушив від станції Паддінгтон (Paddington) до Фаррінгдон-стріт (Farringdon Street).

Це була революція в урбаністиці, яка мала вирішити проблему жахливих лондонських заторів, спричинених кіньми та візками. Однак те метро мало чим нагадувало сучасне.

По-перше, електричних поїздів ще не існувало. Під землею курсували справжні паровози, що тягнули дерев’яні вагони. По-друге, тунелі пахтіли димом, кіптявою та запахом сірки, незважаючи на спеціальні вентиляційні шахти. Освітлення у вагонах було газовим, що додавало мерехтливої таємничості (або жаху). Один із тогочасних проповідників навіть назвав метро «дорогою до пекла». Проте, попри дискомфорт, успіх був феноменальним. Лише за перший день новим видом транспорту скористалися 38 000 пасажирів. Люди стояли в чергах годинами, щоб уперше в житті проїхатися під землею.

Але за якою ж технологією будували те метро? Першу лінію (довжиною 6 км) споруджували «відкритим» способом, відомим як cut-and-cover (розрити і накрити). Інженери викопували величезну траншею прямо посеред жилих вулиць, таким чином руйнуючи комунікації і навіть будинки, потім зміцнювали її цегляними склепіннями, прокладали колії, а наостанок уже засипали землею і відновлювали проїжджу частину зверху. Це, звісно ж, спричинило транспортний колапс у Лондоні на три роки будівництва, але результат того вартував.

Цікаво, що навіть у першому метро діяла жорстка соціальна ієрархія. Вагони ділилися на три класи: перший клас мав м’які сидіння і коштував 6 пенсів, третій клас (для робітників) коштував 3 пенси, і умови там були спартанськими. 

Однак дим від паровоза не розбирав чинів — обличчя і в лордів, і в робітників на виході були однаково вкриті сажею.

Коли говоримо про метро, одразу згадуємо про рідні три гілки: зелену, червону та синю. Та Київ отримав своє метро лише 6 листопада 1960 року. Між лондонським стартом і київським минуло майже століття. Проте столиця наздогнала технологічно: станція «Арсенальна» досі залишається найглибшою станцією метро у світі (105,5 метрів). Якщо лондонське перше метро було майже на поверхні, то київське довелося ховати глибоко під пагорбами Дніпра, і воно досі залишається найпопулярнішим транспортним засобом серед жителів Києва. 

Видання з фонду НІБУ: 

Козлов, Кость. Київський метрополітен  : Хронологія. Події. Факти / К. Козлов. – Київ : Варто, 2011. – 256 с. : фот.

Кириленко, Микола Трохимович. З історії київського метрополітену  : путівник по музею / М. Т. Кириленко ; Комунальне підприємство “Київський метрополітен”. – Київ : Екмо, 2005. – 285 с.

Метро: як усе було, є і буде (історія столичної підземки у фактах, цифрах та іменах)  : (бібліографічна довідка до 50-річчя заснування київського метро) / Київська міська державна адміністрація, Головне управління культури, Публічна бібліотека імені Лесі Українки, Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії ; уклад. Н. Б. Грищенко. – Київ, 2010. – 7 с.