УНР випустила в обіг перші українські банкноти

5 січня 1918 року (за новим стилем) Українська Народна Республіка ввела в обіг перші власні паперові гроші. Це була купюра номіналом 100 карбованців. Вона стала історичною сенсацією не лише через свою появу, а й через те, що на ній офіційно використовувалися чотири мови, зокрема ідиш та польська.

Автором дизайну став геніальний український графік Георгій Нарбут. За лічені дні він створив шедевр, який визначив візуальний стиль української держави. Нарбут використав елементи українського бароко XVII–XVIII століть (шрифти, орнаменти), візуально пов’язуючи УНР з епохою Гетьманщини. Саме на цій купюрі вперше як державний символ з’явився Тризуб (знак князя Володимира Великого). Цікаво, що офіційно гербом УНР Тризуб затвердять лише через півтора місяця (у лютому 1918-го), але фактично він легалізувався саме через гроші Нарбута.

Найбільш революційною частиною купюри був її зворотний бік. На ньому номінал прописали чотирма мовами: українською, російською, польською та мовою їдиш. Таким чином Центральна Рада декларувала, що УНР — це спільний дім для всіх народів, що її населяють.

На той час євреї складали значну частину населення міст Правобережної України. Розміщення написів на їдиш було прямим наслідком унікального закону УНР про «Національно-персональну автономію», який надавав меншинам найширші права у Європі.

А польська мова на купюрі підкреслювала визнання прав великої польської громади.

Цей жест солідарності високо оцінили єврейські спільноти світу, і це залишається одним із небагатьох випадків в історії, коли їдиш потрапив на державну валюту (окрім сучасної валюти Ізраїлю, де є арабська та англійська, але історичні паралелі тут інші).

Через поспіх та війну з більшовиками, перші 100 карбованців друкували у звичайній друкарні на вулиці Пушкінській (сучасна назва — вулиця Євгена Чикаленка) у Києві.

Папір був звичайним, без водяних знаків (захистом слугував лише складний орнамент Нарбута). До того ж, через жовтуватий колір та характерний дизайн в народі ці гроші називали «яєчнею» або «горпинками» (через орнаменти, схожі на візерунки жіночих хусток). Також відсутність серйозного захисту призвела до того, що гроші почали масово підробляти. Кажуть, що фальшивомонетники іноді друкували їх якісніше за оригінал.

Проте все таки випуск власної валюти став точкою неповернення. Це був економічний фундамент незалежності. Символічно, що перші українські гроші несли меседж єднання, а не дискримінації, що разюче відрізняло політику ранньої УНР від багатьох тогочасних режимів.

Видання з фонду НІБУ: 

Нарбут. Студії. Спогади. Листи : [реконструкція знищеного 1933 року “Нарбутівського збірника”] / упоряд. С. Білокінь. – Київ : Родовід, 2020. – 407 с. : іл., кол. іл.

Мазепа, Ісаак Прохорович (1884—1952). Україна в огні й бурі революції. 1917–1921 : в 3 ч. Ч. 2 Зимовий похід / І. П. Мазепа. – Дніпропетровськ : Січ, 2002. – 334 с. : іл., портр.

Довбня, Володимир Анатолійович. Органи внутрішніх справ УНР часів Української Центральної Ради: організаційно-правові засади діяльності  / В. А. Довбня, Є. С. Дурнов, О. М. Калюк ; Київський національний університет внутрішніх справ. – Дніпропетровськ : ІМА-ПРЕС, 2008. – 143 с.