ООН прийняла Загальну декларацію прав людини

10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН одноголосно ухвалила Загальну декларацію прав людини – основоположний документ міжнародного закону про права людини. Утримались від голосування лише Чехословаччина, Польща, Саудівська Аравія, Південна Африка, СРСР, Українська РСР, Білоруська РСР та Югославія. Хоча головним автором документа вважався французький юрист Рене Кассен, тепер встановлено, що жодна окрема особа не може претендувати на авторство цього документа. Джон Гамфрі, канадський професор права і директор Управління з прав людини Секретаріату ООН, створив його перший проєкт. До підготовки тексту Декларації також суттєво долучилися американський президент Франклін Рузвельт, китайський драматург, філософ і дипломат Чан Пен-чун, та ліванський філософ і дипломат Чарльз Хабіб Малик.

До прийняття декларації підштовхнули події Другої світової війни, а саме – нацистський геноцид євреїв, ромів та злочини проти інших народів та меншин. Ці жахливі злочини викликали серйозне обурення по всьому світу. Злочини проти людства було включено до статуту Міжнародного Військового Трибуналу, що відкрило шлях до Нюрнберзького судового процесу над німецькими військовими злочинцями. Сама ідея покарання воєнних злочинців не була новою. Після Першої світової війни був апробований такий механізм і була спроба судити воєнних злочинців Німеччини. Але все це невдовзі перетворилося фактично на фарс. З 900 визначених осіб судили лише 12, отримали присуди від кількох місяців до чотирьох років лише шестеро. В результаті Нюрнберзького ж суду було страчено 10 із 12 засуджених до смертної кари (Герман Герінг напередодні наклав на себе руки, Мартіна Бормана засудили заочно), три особи були покарані довічним ув’язненням, двоє – на 20 років, по одному – на 15 і 10 років.

Стислий зміст декларації:

Кожна людина має право на життя,  на свободу  і  на  особисту недоторканність. 

Ніхто не  повинен  бути  в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Ніхто не   повинен   зазнавати   тортур,   або    жорстокого, нелюдського,  або  такого,  що принижує його гідність, поводження і покарання.

Кожна людина,  де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Всі люди  рівні  перед  законом і мають право,  без будь-якої різниці,  на рівний їх захист законом.

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. 

Кожна людина,  обвинувачена у вчиненні злочину,  має право вважатися  невинною доти,  поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду,  при  якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

Ніхто не  може  зазнавати  безпідставного  втручання  у  його особисте    і   сімейне  життя,   безпідставного   посягання   на недоторканність його житла,  приватність його кореспонденції або на його честь  і  репутацію.

Кожна людина має право вільно пересуватися й обирати  собі місце проживання у межах кожної держави.

Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Кожна людина  має  право  шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Кожна людина  має право на свободу думки,  совісті і релігії.

Кожна   людина  має  право  на  свободу  мирних  зборів  і асоціацій.

Кожна людина має право брати  участь  в  управлінні  своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

Кожна людина має право на працю,  на вільний вибір роботи, на  справедливі  і  сприятливі  умови  праці  та  на  захист   від безробіття.

Кожна людина  має  право на відпочинок і дозвілля,  включаючи право  на  розумне  обмеження  робочого  дня  та   на   оплачувану періодичну відпустку.

Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу,  одяг,  житло,  медичний  догляд   та   необхідне   соціальне обслуговування,  який  є  необхідним  для підтримання  здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї

Кожна людина має право  на  освіту.  Освіта  повинна  бути безплатною,  хоча б початкова і загальна.
Кожна  людина  має право вільно брати участь у культурному житті суспільства,  втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

Сьогодні, через майже 90 років після прийняття цього документу, людство досі не вдалося забезпечити дотримання прав людини навіть у Європі – російські війська та спецслужби грубо порушують права як українців так і народів Російської Федерації.

Видання з фонду НІБУ:

Права людини у новому тисячолітті / Британський інститут прав людини ; ред. Ф. Батлер. – Київ : Сфера, 2006. – 248 с.

Пейн, Томас Права людини / Т. Пейн. – Львів : Літопис, 2000. – 288 с.

Європейські стандарти в галузь свободи слова / М-во юстиції України ; упоряд. Д. М. Третяков. – Київ : Ін Юре, 2002. – 232 с. – (Права людини в міжнародних актах).

Європейські стандарти в галузь свободи слова / М-во юстиції України ; упоряд. Д. М. Третяков. – Київ : Ін Юре, 2002. – 232 с. – (Права людини в міжнародних актах).

Права людини і біженці / Організація Об’єднаних Націй ; Ред. І. Рапп. – 2-е вид. – Х., 2004. – 42 с. – (“Виклад фактів у галузі прав людини” №20).

Права людини : Особиста свобода і Білль про права / ред. Д Клак. – Вашингтон : Держ. департамент США, 2006. – 96 с.