Мирна угода між Фінляндією та СРСР

Зимова або Радянсько-Фінська війна 1939-1940 рр. – конфлікт, що показав світові героїзм фінської армії і неефективність радянської військової машини, та мав серйозні наслідки для регіону.

Після спільного з Нацистською Німеччиною нападу на Польщу, радянське керівництво прагнуло розширити свої кордони на Карельському перешийку, щоб убезпечити Ленінград від потенційного німецького нападу. З тією самою метою Совєти прагнули заволодіти декількома островами в Фінській затоці.

Щоб створити привід для війни радянська спецслужба влаштувала так званий Майнільський інцидент – обстріл радянського селища Майніла з фінської території. 30 листопада 1939 р. майже мільйонна радянська армія пішла в наступ по Карельському перешийку. Її зустріли близько 300 тис. фінських бійців. Радянське Політбюро розраховувало на швидку перемогу, або навіть здачу супротивника без бою, адже вони мали перевагу не лише у чисельності, а й у техніці. Але фіни, завдяки високому бойовому духу, кваліфікованому керівництву і ретельній підготовці дали потужну відсіч. На перший погляд непереможна радянська армія була погано організована, не мала достатньо кваліфікованих кадрів (через сталінські чистки). Комуністи виявилися не готовими болотистої місцевості, а темна уніформа робила їх легкими мішнями серед снігу і до того ж не була достатньо теплою. Також радянська армія була погано мотивована і мала проблеми з дисципліною, широко поширено в ній було дезертирство. Щоб цьому запобігти, за 5-ма діючими на фронті радянськими угрупуваннями було розміщено 27 контрольно-загороджувальних загонів НКВС по 100 осіб у кожному.

Фінську армію очолював талановитий і досвідчений воєначальник Карл Густаф Маннергейм, колишній офіцер царської армії, що добре показав себе ще під час р

Російсько-Японської та Першої Світової воєн. Під час Фінської громадянської війни він очолив антибільшовицькі сили і, з допомогою Німеччини, за 4 місяці переміг фінських комуністів та радянські війська, що їм допомагали. Маннергейм реформував Фінську армію, чим значно підвищив її боєздатність. Також він продовжив розбудову знаменитої низки укріплень на південному сході країни, які пізніше були названі його ім’ям.

Аби пробити оборонну лінію Маннергейма радянська армія втратила близько 400 000 вбитими та пораненими, з яких десятки тисяч загинули просто від холоду. Втрати фінської армія склали близько 60 000 осіб.   

Врешті, не отримавши належної допомоги від Франції та Британії і опинившись перед загрозою повного розгрому, фінський уряд ухвалив рішення прийняти вимоги радянської сторони. 12 березня 1940 р. у Москві було підписано мирний договір, за яким до СРСР перейшли Карельський перешийок і ряд островів у Фінській затоці.

Етнічні українці брали участь у Зимовій війні з обох сторін. Зокрема, майже повністю була розгромлена укомплектована уродженцями України 44-та Київська стрілецька дивізія (командир – комбриг О. Виноградов). У складі Фінської армії бився український підрозділ сформований з емігрантів та радянських військовополонених під командуванням Ю. Горліс-Горського.

Зимова війна стала ганьбою для Червоної армії, неефективні дії сильно вдарили по її міжнародному престижу, в тому числі в очах керівництва Нацистської Німеччини. Це стало однією з причин нападу Третього Рейху на СРСР у 1941 р.

Видання з фонду НІБУ:

Маннергейм, Карл Ґустав. Спогади: у 2 т. : пер. з фін. Т. 1 / К. Г. Маннергейм ; пер. Ю. Зуб. – Київ : Наш формат, 2020. – 375 с.

Шурхало, Дмитро. Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники / Д. Шурхало. – Львів : ПАІС, 2013. – 224 с. : табл., фот.