Закінчення Великої північної війни

На початку XVIII століття Швеція була, без перебільшення, однією з домінуючих сил в Європі. Шведська армія на рубежі XVII–XVIII століть вважалася однією з найефективніших сухопутних сил в Європі і була відома високим бойовим духом (в значній мірі завдяки релігійності), залізною дисципліною та якісною виучкою. Шведи повністю контролювали узбережжя Балтійського моря, що серйозно непокоїло їх сусідів, а саме Данію, Річ Посполиту, Саксонію, Пруссію та Московію, адже вони були відрізані від морської торгівлі. Для Московського царства це було питанням виживання. Їх єдиний торговий порт Архангельск був на Білому морі. Морський шлях з нього до країн західної Європи пролягав навколо Скандинавського півострова через північні штормові води і замерзав на 5-6 місяців кожного року. Це робило торгові подорожі довгими, вкрай небезпечними та майже не рентабельними.

Країни відрізані Швецією від торгових шляхів ризикували залишитися на узбіччі цивілізації, тому цілком природно об’єдналися проти неї. Лідерів цих країн, крім усього іншого, надихнув той факт що на шведський трон у 1697 зійшов недосвідчений, 15 річний Карл XII. Але в перші ж роки Великої північної війни молодий король принизив московитів під Нарвою і розбив датчан та саксонців, а протягом 1701–06 рр. переміг Річ Посполиту і змусив Августа II Фридерика Сильного зректися польского престолу. Агресивна тактика, схильність до ризику і нетипова для того часу звичка битися пліч-о-пліч зі своїми солдатами зробили Карлу гучну славу по всій Європі. Його навіть називали Північним Александром.

Еліта Гетьманщини на чолі з гетьманом Мазепою та козаки Запорізької Січі побачили в цій ситуації шанс звільнитися від утисків що вони зазнавали від московитів, адже цар активно використовував українські козацькі полки як витратний матеріал у війнах та на важких фортифікаційних та будівельних роботах у нелюдських умовах. Нажаль приєднання козацтва до війська Карла XII не мало вирішального значення для ходу його Російської кампанії 1707-09 рр. Тут агресивність та безкомпромісність шведського монарха зіграли з ним злий жарт. Цар, навчений на своїй поразці під Нарвою встиг добре підготувати своє військо і виявився небезпечним і хитрим супротивником. Московитська тактика випаленої землі виснажило шведське військо і каролінери були розбиті під Полтавою.

Король з гетьманом були змушені відступити на території Османської імперії. Цікаво, що попри величезні гроші, що пропонував Петро I, султан Ахмед III відмовився порушити священний для мусульман закон гостинності і не видав Мазепу. Але гетьман, якому на той момент було вже 70 років, невдовзі помер.

Після успіху Петра до війни проти Швеції повернулися Данія і Саксонія. Карл XII, як і личить людині його вдачі, загинув під час бойових дій у 1718 р. Війна закінчилась підписанням 30 серпня 1721 р. Ніштадського мирного договору і перетворенням Швеції з великої держави на другорядну регіональну країну. Україні ж судилося виборювати незалежність ще довгих 197 років.

Видання з фонду НІБУ:

Шевчук, Валерій Олександрович. Просвічений володар. Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой / В. О. Шевчук. – Київ : Либідь, 2011. – 464 с.  

Павленко, Сергій Олегович. Іван Мазепа / С. О. Павленко. – Київ : Альтернативи, 2003. – 416 с. : ил. – (Особистість і доба).  

Павленко, Сергій Олегович. Військо Карла XII на півночі України / С. О. Павленко. – Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2017. – 512 с. : 8 вкл. л. 

Карлссон, Оса. Карл XII / О. Карлссон. – Стокгольм : Шведський інститут, 2002. – 60 с. : іл.

Донцов, Дмитро Іванович. Похід Карла XII на Україну / Д. І. Донцов. – Київ : Т-во ширення народної культури, 1918. – 28 с.