Початок Норильського повстання політв’язнів

26 травня 1953 р. в Особливому таборі № 2 («Горлаг»), розташованому в Норильську, розпочався виступ політичних в’язнів, який увійшов до історії ГУЛАГу як наймасштабніший та найтриваліший. До бунту долучилися всі структури «Горлагу» та два підрозділи «Норильлагу», об’єднавши загалом понад 16 тисяч осіб. Основну частину повсталих складали українці, які відбували 25-річні терміни ув’язнення, здебільшого за звинуваченнями в «націоналізмі».

Після Другої світової війни в СРСР спостерігалося суттєве збільшення кількості осіб, позбавлених волі за політичними статтями. Контингент радянських концентраційних таборів поповнювався учасниками національно-визвольних рухів із різних республік, колишніми військовополоненими та представниками депортованих етнічних груп. У багатьох табірних комплексах частка українців становила від 60 % до 80 % загального складу ув’язнених. З метою взаємодопомоги та колективного самозахисту вони організовували мережу підпільних об’єднань. 

Оголошена після смерті Сталіна амністія не поширилася на політичних в’язнів ГУЛАГу, оскільки під звільнення підпали лише особи із термінами покарання до 5 років. Восени 1952 р. до Норильська було етаповано понад тисячу ув’язнених із Казахстану, значну частину яких складали українці. Небажання терпіти жорстоке поводження з боку адміністрації призвело до протестних настроїв серед новоприбулих. З метою залякування та придушення активності табірна охорона періодично застосовувала проти ув’язнених вогнепальну зброю. Увечері 25 травня 1953 року під час конвоювання групи непокірних ув’язнених із 4-ї до 5-ї зони охоронець відкрив вогонь із автоматичної зброї по людях. У відповідь на це свавілля в’язні 4-ї зони відмовилися повертатися з будівельних майданчиків міста до бараків. Під час мітингу українець Євген Грицяк закликав до початку повстання з вимогами покарати винних за знущання та викликати урядову комісію з Москви для розгляду претензій. Ця подія ознаменувала початок Норильського повстання, яке стало актом відкритої непокори радянській тоталітарній системі. Ініціаторами, організаторами та найактивнішими учасниками виступу виступили українці, яких у цій боротьбі солідарно підтримали ув’язнені з країн Балтії, Кавказу та інших поневолених совєтами народів. Близько 17 тисяч ув’язнених оголосили страйк, висунувши вимогу щодо прибуття урядової комісії з Москви. Окрім скорочення 12-годинного робочого дня та покращення побутових умов, протестувальники вимагали докорінного реформування жорстокої табірної системи. До переліку основних вимог увійшли: перегляд справ політичних в’язнів на предмет законності звинувачень і винесених вироків, звільнення неповнолітніх та осіб з інвалідністю, притягнення до відповідальності конвоїрів, винних у розстрілах, а також репатріація іноземних громадян. 

У зв’язку з безрезультатністю переговорів із місцевою табірною адміністрацією, 5 червня до Норильська прибула комісія МДБ СРСР із Москви під керівництвом полковника М. Кузнєцова. За підсумками діалогу з політичними в’язнями представники центрального відомства оголосили про певні поступки, гарантувавши непритягнення до відповідальності організаторів виступу. Зокрема, ув’язненим було дозволено зняти номери з одягу та решітки з вікон бараків, встановлено 9-годинний робочий день, запроваджено систему заліку робочих днів, а також відновлено право на листування з родичами. Однак за тиждень табірна влада порушила взяті на себе зобов’язання і розпочала арешти активістів, що спонукало ув’язнених до відновлення повстання.

Врешті повстання було жорстоко придушене за допомогою радянських військ, але воно ознаменувало моральну перемогу політичних в’язнів над радянською тоталітарною системою. Політичні вимоги протестувальників згодом були частково задоволені: за пів року було ліквідовано Особливу нараду, розпочався процес перегляду справ політичних в’язнів, репатріації іноземних громадян, вивезено осіб з інвалідністю.

При написанні статті використано матеріали з сайту https://uinp.gov.ua/

Видання з фонду НІБУ:

Губка, Іван Миколайович. Правда про Норильськ (повстання 1953 року) / І. М. Губка. – Львів : Афіша, 2005. – 156 с. 

Грицяк, Євген. Норильське повстання / Є. Грицяк. – Х. : “Права людини”, 2008. – 102 с.