День пам’яті Миколи Мурашка

Микола Іванович Мурашко – Фундатор професійної мистецької освіти України

Видатний живописець, педагог та громадський діяч, він заклав підвалини професійної художньої школи в Україні. 2025 р. виповнилось 150 років від моменту заснування його головного дітища — Київської рисувальної школи, спадкоємицею ідейних та методологічних засад якої сьогодні є Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА).

Народившись у Глухові на Чернігівщині, Микола Мурашко з дитячих років виявляв схильність до образотворчого мистецтва. Початковий практичний досвід він здобув у фотоательє, де працював ретушером, що сприяло формуванню високої графічної точності та зорової дисципліни. Наступним важливим етапом стало навчання в Петербурзькій академії мистецтв, де під час професійного становлення зав’язалася його тривала дружба з Іллею Рєпіним. Хоча через ускладнення зі здоров’ям Мурашку не вдалося офіційно завершити академічний курс, він опанував високий рівень виконавської майстерності.

Творчий доробок митця охоплює пейзажний та портретний жанри реалістичного спрямування. Його пензлю належать серія пейзажів («Річка Тетерів», «Коростишів», «Вид Боярки», серія кримських краєвидів — «Ай-Петрі», «Берег Алупки»), а також портрети видатних діячів: Тараса Шевченка, Петра Могили, Миколи Ґе. Самобутнє сприйняття натури художник відобразив у власних щоденникових записах, зазначавши про глибинний зв’язок із природою, яка була для нього безперервним джерелом пізнання.

Фундаментальною подією для українського мистецького середовища стало відкриття 1875 року Київської рисувальної школи. Створення та функціонування закладу стало можливим завдяки залученню меценатської підтримки, зокрема з боку підприємця Івана Терещенка.

Освітня концепція Мурашка базувалася на принципах демократизму та доступності.До навчання залучалися обдаровані представники всіх верств населення починаючи з селян та солдатів. Бідні, але талановиті учні звільнялися від оплати та отримували стипендіальне забезпечення. За 26 років існування школу пройшли близько двох тисяч вихованців. Серед викладачів та випускників закладу — цвіт українського та світового авангарду й класицизму: Олександр Мурашко, Микола Пимоненко, Михайло Врубель, Казимир Малевич, Іван Селезньов та інші. Навчальна система поєднувала академічні традиції із західноєвропейськими інноваціями. Програма передбачала поступове ускладнення матеріалу — від зображення геометричних тіл до роботи з гіпсовими зліпками та живою натурою. Мурашко активізував практику пленерного живопису та натурного малювання соціально-побутових сюжетів, запровадивши гнучку систему оцінювання, яка стимулювала індивідуальний творчий пошук кожного студента.

В умовах імперської політики русифікації школа Мурашка виконувала функцію збереження та формування національної мистецької ідентичності. Після її закриття у 1901 році закладені педагогічні принципи були адаптовані та інтегровані в освітній процес Української академії мистецтва (заснованої 1917 року за участі племінника митця — Олександра Мурашка).

Завершальний період життя митця пройшов у містечку Буча. Микола Іванович Мурашко помер 22 вересня 1909 р. у 65-річному віці та був похований на Лук’янівському цвинтарі в Києві, залишивши по собі цілісну систему мистецької підготовки, що визначила вектор розвитку українського образотворчого мистецтва ХХ століття.

Видання з фонду НІБУ:

Мурашко, Микола Іванович. Спогади старого вчителя / М. І. Мурашко. – Київ : Мистецтво, 1964. – 168 с.

Турченко, Юрій Якович. М. І. Мурашко: нарис про життя, творчість і пед. діяльність / Ю. Я. Турченко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ., 1956. – 35 с., [8] арк. іл. с. : іл., портр.