Соломія Крушельницька дебютувала на оперній сцені

Соломія Крушельницька (1872–1952) – всесвітньо відома українська оперна співачка і педагог. Народилася майбутня примадонна 23 вересня 1872 р. на Тернопільщині у шляхетній сім’ї греко-католицького священика. Грати на фортепіано Соломія навчилася вже у віці 7 років, а її вчителькою була Євгенія Барвінська, мати українського композитора Василя Барвінського. Музичну освіту Крушельницька здобула в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики» і у Львівській консерваторії Галицького музичного товариства.

15 квітня 1893 р. відбувся оперний дебют Крушельницької: вона виконала партію Леонори в опері Гаетано Доніцетті «Фаворитка», а наступного року вже отримала запрошення на роботу від Львівського оперного театру, але обрала навчання оперному співу в Італії. Видатна педагогиня Фауста Креспі, чия школа дала світу багатьох оперних світил, визнавала Соломію своєю найталановитішою вихованкою, щиро захоплюючись її унікальним лірико-драматичним сопрано.

Протягом чотирьох років, починаючи з 1898-го, Соломія була примадонною у Варшаві, після чого розпочався період її тріумфальних виступів на найпрестижніших оперних підмостках світу – в Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Санкт-Петербурзі, Каїрі та в багатьох інших містах. У її репертуарі було більше півсотні партій в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, австрійських, російських та інших композиторів. Вона знала вісім мов, якими вільно спілкувалася, співала і виконала головні жіночі партії в усіх відомих операх: «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Страшний двір», «Африканка», «Чіо-Чіо-Сан», «Кармен», «Електра», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама». Найчастіше її приймали варшавські та краківські театри – вони обожнювали Соломію і називали «Вагнерівською примадонною» XX століття. 

У 1910 р. співачка пов’язала свою долю з Чезаре Річчоні — італійським аристократом, мером В’яреджо та тонким знавцем музичного мистецтва. Перебуваючи на піку слави у 1920 році, Соломія завершила оперну кар’єру виступами в неапольському театрі, де виконала партії у знакових для неї операх «Лорелея» та «Лоенгрін». Попри світову популярність, вона регулярно поверталася до Галичини й Буковини, даючи концерти як у великих містах (Львів, Тернопіль, Чернівці), так і в невеликих містечках на кшталт Бережан чи Збаража. Залишивши велику сцену у 48 років, Крушельницька зосередилася на камерних виступах у Європі та США, незмінно завершуючи кожен концерт українською піснею. Крушельницька гастролювала аж до 66 років, і лише смерть чоловіка у 1938 р. змусила її завершити всі турне. 

У серпні 1939 р. доля зіграла зі співачкою лихий жарт – вона поїхала провідати рідних на Галичину, опинилася під радянською окупацією і назад до Італії її вже не випустили. Під час Другої світової Крушельницька дуже бідувала, і щоб прогодуватися, давала приватні уроки співу. Після війни їй надали громадянство СРСР і дозволили працювати, лише після того як вона переписала свою італійську віллу і все майно радянській державі. Після цього примадонна викладала у Львівській державній консерваторії імені Лисенка і періодично виступати у Львівській філармонії. За рік до смерті, нарешті, їй надали звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР і звання професора. Соломія Амвросіївна померла від раку горла 16 листопада 1952 р. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові поруч з могилою Івана Франка.

При написанні статі використано матеріали з сайту https://osvita.ua/

Видання з фонду НІБУ:

Коляда, Ігор Анатолійович. Соломія Крушельницька / І. А. Коляда. – Харків : Фоліо, 2019. – 119 с. – (Знамениті українці).

Врублевська, Валерія Василівна. Соломія Крушельницька: роман-біографія / В. В. Врублевська. – Київ : Дніпро, 1986. – 358 с.