1941 р. у Львові розпочалось переслідування євреїв

30 червня 1941 року разом зі вступом до Львова військ Третього Рейху місто охопила хвиля масового насильства проти єврейського населення. Апогей цих трагічних подій припав на 1 липня. Передумовою стало те, що у львівських тюрмах, зокрема на Лонцького та в Бригідках, виявили понад 3000 тіл політичних в’язнів. Їх жорстоко розстріляли працівники НКВС перед відступом радянської влади. Окупаційна пропаганда миттєво використала цю трагедію для розпалювання антисемітської істерії, звинувативши євреїв у причетності до більшовицьких злочинів. Окупанти цілеспрямовано спрямували гнів та агресію місцевих жителів на єврейську громаду.

Беззбройних людей масово виганяли з їхніх домівок та змушували йти до в’язниць. Там євреїв примушували голіруч виносити розкладені тіла вбитих в’язнів, мити бруківку та стіни. Цей процес супроводжувався публічними приниженнями, знущаннями, жорстокими побиттями та вбивствами, які чинили як солдати, так і частина натовпу цивільних осіб. Вулиці міста перетворилися на арену кривавої розправи, яка тривала 3 або 4 дні і поклала початок масштабному Голокосту на території Галичини під час Другої світової війни.

Точна кількість жертв цих липневих днів залишається предметом дискусій серед істориків і за різними оцінками становить від 2000 до 4000 осіб. Дослідники продовжують вивчати ступінь участі різних груп місцевого населення у погромі, проте постійно наголошують на керівній ролі спецпідрозділів окупантів у його організації. Цей спалах жорстокості став першим актом системного терору, що призвів до майже 100-відсоткового знищення єврейської громади Львова.