Урочисте відкриття Київського політехнічного інституту

Наприкінці XIX століття все частіше виникало питання необхідності відкриття в Києві технічного учбового закладу. В 1896 р. тодішній міністр фінансів Російської Імперії Сергій Вітте під час перебування в місті пообіцяв, що влада підтримає будь-які конструктивні пропозиції у цьому напрямку.

Саме тоді цукрова промисловість імперії переживала гостру кризу через заборону вивозити надлишки цукру за кордон. Багатьом промисловцям це погрожувало банкрутством, і вони направили міністру петицію, в якій просили ввести гарантовану норму на виготовлення цукру, натомість висловили готовність віддячити шляхом внесення пожертв на громадські нужди, наприклад, на новий навчальний заклад. У Петербурзі клопотання задовольнили, і промисловці були зобов’язані виконати обіцянку.

Було створено комітет по заснуванню Політехнічного інституту, який у 1897 р. очолив генерал-губернатор граф Олексій Ігнатьєв. До комітету увійшли київські громадські діячі-підприємці Никола Терещенко, його сини та зять, брати Лев та Лазар Бродські, Семен Могилевцев, Микола Хряков, відомі інженери та архітектори.

У конкурсі на проекти споруд Політехнічного інституту взяли участь відомі архітектори: Бенуа, Гоген, Кітнер, Кобелєв, Померанцев, Цендер та Шретер. Кращим був визнаний проект професора І.С. Кітнера, за яким і споруджено корпуси. 31 серпня 1898 р. відбулися урочистості з нагоди відкриття Київського політехнічного інституту.

Навчальний процес розділили за чотирма напрямами: механічним, де розпочали навчання 109 слухачів, інженерним (101 студент), сільськогосподарським (87 студентів) та хімічним (63 студенти). Першу вступну кампанію оголосили ще на початку літа 1898 р. За затвердженим Статутом вишу, випробувати свої сили на іспитах мав право кожен охочий, хто надав атестат про здобуття середньої освіти — документ про закінчення гімназії, реального училища чи іншого рівноцінного закладу. Дмитро Менделєєв у 1903 р. очолив Державну екзаменаційну комісію першого випуску студентів.

КПІ з самого початку свого існування став кузнею важливих кадрів. У стінах інституту навчалися та працювали видатні вчені — Ігор Сікорський, Сергій Корольов, Архип Люлька, Євген Патон, та багато інших. Інститут відіграв значну роль в наукових досягненнях таких галузей як хімія, металургія, мостобудування, авіація, космонавтика.

Сьогодні Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» – один з найбільших вищих навчальних закладів України і важливий центр підготовки технічних спеціалістів.

Видання з фонду НІБУ:

КПІ – колиска інженерної освіти і науки в Україні / М. З. Згуровський [и др.] ; Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Державний політехнічний музей. – Київ : Генеза, 1998. – 146 с. : фот.

Лиховодов, Володимир Іванович. КПІ від першого кроку до першого випуску / В. І. Лиховодов, А. Л. Любомудрова, О. В Лиховодова. – Київ : Генеза, 1998. – 100 с. : іл.

Київський політехнічний інститут крізь роки: Історичний огляд. 6 етапів: До 75-річчя Жовтневого району міста Києва / А. Л. Любомудрова. – Київ, 1997. – 147 с. : іл.

Константинов, Володимир Олександрович. Ректори КПІ / В. О. Константинов ; Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”, Державний політехнічний музей при Національном технічному Університеті України. – Київ : Генеза, 1998. – 102 с. : іл.

Дригайло, Василь Герасимович. 100 років Науково-технічній бібліотеці НТУУ “КПІ” ім. професора Г. І. Денисенка / В. Г. Дригайло, С. В. Дригайло. – Київ : НТУУ “КПІ”, 2000. – 171 с.