1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Курултай кримськотатарського народу проголосив Кримську Народну Республіку

13 (26) грудня 1917 року в Ханському палаці Бахчисарая Курултай кримськотатарського народу проголосив Кримську Народну Республіку і ухвалив основні її закони. Ця держава проіснувала трохи більше місяця, але залишила по собі першу кримськотатарську конституцію і гімн, який співають і сьогодні.
Після анексії Кримського ханства Російською імперією 1783 року кримські татари поступово перетворилися на меншину на власній батьківщині. Кілька хвиль масової еміграції до Османської імперії, особливо після Кримської війни 1853–1856 років, разом із колонізацією півострова докорінно змінили склад населення. У 1917 році в Криму жило понад 800 тисяч осіб, з них менше третини кримських татар.
Ідейний ґрунт для національного відродження підготували кілька поколінь просвітників і політичних діячів. Зокрема Ісмаїл Гаспринський (Гаспірали), який видавав газету «Терджиман» і заснував нову систему шкільної освіти, що стала популярною далеко за межами Криму. Видавець та один з лідерів руху Молодотатар Абдурешит Мехді. Письменник і педагог Асан Сабрі Айвазов.
Лютнева революція 1917 року дала кримським татарам змогу відкрито займатися політикою. Уже 25 березня (7 квітня) 1917 року в Сімферополі відбувся Всекримський мусульманський з’їзд, на який зібралося близько 1500 делегатів. Він обрав Тимчасовий кримсько-мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком) на чолі з юристом і одним з лідерів політичної організації «Vatan» («Батьківщина») Номаном Челебіджиханом, якого тоді ж обрали муфтієм Криму.
9 грудня (26 листопада за старим стилем) 1917 року у Бахчисараї, в Ханському палаці урочисто відкрився національний з’їзд ‒ Перший Курултай кримськотатарського народу на якому проголосили створення Кримської Народної Республіки і ухвалили демократичну Конституцію. Уперше від ліквідації ханства в 1783 році кримські татари мали власний представницький орган, обраний усім народом. Він був демократичним за своєю природою: делегатів обирали загальним голосуванням, у ньому брали участь і жінки. Курултай ухвалив першу кримськотатарську конституцію, проголосив республіку і сформував уряд. Виконавчу владу отримав національний уряд — Директорія (Рада директорів). Її очолив Номан Челебіджихан, який водночас відповідав за юстицію. Джафер Сейдамет керував зовнішніми та військовими справами. Курултай співпрацював із багатонаціональною Радою народних представників, і обидва органи намагалися протистояти анархії та більшовизму. Для оборони створили Штаб кримських військ. Його основу складали кримськотатарські частини, але до нього входили також російські офіцери та українські курені.
Кримськотатарський рух шукав порозуміння з Києвом. Курултай урочисто привітали члени Української Центральної ради і особисто Симон Петлюра. В той час у Києві панували федералістські настрої, і вважалося, що УНР та Крим і надалі перебуватимуть у межах оновленої демократичної Росії. Саме тому в ІІІ Універсалі Центральної ради, проголошеному 20 (7) листопада 1917 року, зазначалося, що Крим не входить безпосередньо до складу Української Народної Республіки.
Радянська Росія не визнала Кримської Народної Республіки, і вже за місяць після проголошення атакувала її. Опорою більшовиків став Севастополь: наприкінці грудня 1917 року там з’явився більшовицький військово-революційний комітет, який спирався на матросів Чорноморського флоту. На початку січня 1918 року Челебіджихан, прагнучи уникнути кровопролиття, запропонував компроміс із більшовиками. Курултай цієї пропозиції не підтримав, і через розбіжності з соратниками Челебіджихан пішов у відставку. У ніч на 23 лютого 1918 року, під час хвилі масових убивств у Севастополі, матроси-більшовики без суду розстріляли його, а тіло викинули в море. Джафер Сейдамет зміг виїхати через Київ до Османської імперії. Після остаточного встановлення радянської влади в 1920 році на кримських татар чекали репресії і згодом тотальна депортація.
Кримська Народна Республіка стала першою після 1783 року спробою відновити кримськотатарську державність, цього разу на засадах парламентської демократії. Вона проіснувала надто недовго, щоб створити повноцінні державні інституції, тож деякі дослідники вважають її проголошення радше декларацією про наміри. Але саме ця декларація заклала традицію демократичного представництва кримських татар.
Переживши депортацію та довгу боротьбу за повернення, кримські татари відновили цю традицію в 1991 році. Другий Курултай утворив Меджліс кримськотатарського народу і затвердив національні символи, зокрема гімн «Ant etkenmen» («Я поклявся») на вірш Номана Челебіджихана 1917 року. День загибелі Челебіджихана, 23 лютого, кримські татари вшановують як день скорботи.
Видання з фонду НІБУ:
Іванець, Андрій. Перший Курултай: від кримськотатарських установчих зборів до національного парламенту (1917–1918 рр.) / А. Іванець. – Київ : КЛІО, 2018. – 159 с.
Динікова, Лілія. Ісмаїл Гаспринський: (Ісмаїл Гаспралі, (1851—1914) – кримськотатарський просвітник: монографія / Л. Ш. Динікова. – Київ : Едельвейс, 2012. – 212 с.