Народження українського недержавного телебачення

13 жовтня 1990 р. у Харкові в ефір вийшли програми, підготовлені студією АТВ-1 (надалі – ЗАТ РТК “Тоніс-Центр”). Це прийнято вважати народженням українського недержавного телебачення.

Перше в історії телебачення почало своє мовлення в Сан-Франциско 7 вересня 1927 р., телевізійна система була розроблена Філо Тейлором Фарнсвортом, геніальним 21-річним винахідником. Нова технологія швидко привабила інвесторів. RCA, компанія, що займалася радіобізнесом в США, з двома мережами NBC, інвестувала 50 мільйонів доларів у розвиток телебачення. Для розвитку цього проєкту були залучені кращі вчені тих часів. І ось в 1939 р. RCA транслювало по телебаченню відкриття Всесвітньої виставки в Нью-Йорку, включаючи виступ президента Франкліна Делано Рузвельта, який був першим президентом, що з’явився на телебаченні.

Бурхливий розвиток телебачення по всьому світу почався після завершення Другої світової війни. Стали з’являтися нові програми: випуски новин, комедійні та естрадні шоу, освітні телепередачі. В цілому багато було запозичено у «старшого брата телебачення» – радіо. Шалені доходи почала приносити телевізійна реклама.

В Україні телебачення, як професійне мовлення, з’явилося у 1951 році. У 1951-1952 роках Київ увійшов у першу десятку європейських столиць, де постало електронне телебачення. У 1953 році було завершено будівництво Київського телецентру на Хрещатику. Телестанцію приймали вже 7 тисяч телевізорів – спочатку одноканальних, а згодом – триканальних. Подивитися телепередачі ходили до сусідів, родичів, друзів.

У 1956 році почала діяти друга після Київської – Харківська студія телебачення. Через рік засвітилися голубі екрани в Донецьку й Одесі. У 1957 р. стала до ладу  Львівська телестудія. З 1958 року почали працювати телестудії у Дніпропетровську і Луганську, а з 1959 року – у Сімферополі, Херсоні, Запоріжжі та Миколаєві. Мовлення регулярних програм почалося у 1956 році, до цього демонструвалися художні та документальні фільми двічі на день. До середини 1960-х років мовлення здійснювалося в прямому ефірі, потім почали використовувати відеозапис. У 1965 році з’явився перший регулярний національний канал під назвою УТ-1 (Українське телебачення-1, сьогодні – UA: Перший).

Попри розвиток інтернету, телебачення все ще популярне в нашій країні. Станом на 2025 р. в Україні зареєстровано понад півтори сотні телевізійних каналів. 87% домогосподарств є телеглядачами.

Використані матеріали з сайтів:
https://travel-in-time.org/uk/istoriya-vinahodiv/istoriya-telebachennya-vid-zarodzhennya-do-nashih-dniv/
https://nlu.org.ua/vustavki.php?id=1015

Видання з фонду НІБУ:

Рожко, Григорій Федорович. Харків – колиска українського радіомовлення і телебачення: документно-публіцистичний нарис / Г. Ф. Рожко. – Харків : Оригінал, 2004. – 64 с. : іл.

Мащенко, Іван Гаврилович. Хроніка українського радіо і телебачення в контексті світового аудіовізуального процесу/ І. Г. Мащенко. – Київ : Україна, 2005. – 381 с.

Макаров, Юрій Володимирович. Ти не один!: З новітньої історії українського телебачення / Ю. В. Макаров, О. Герасим’юк, С. Чернілевський. – Харків : Фоліо, 2004. – 302 с.

Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів у 6 томах Т. 1 Інформаційне законодавство України / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, Національна академія наук України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України ; Ред. Ю. С. Шемшученко. – Київ : Вид. “Юридична думка”, 2005. – 413 с.