Велика київська пожежа 1811 року

9 липня 1811 р. у Києві сталася одна з найбільших пожеж в історії міста. Літо 1811 р. видалося дуже сонячним – спека тривала два місяці без перерви, що створило дуже пожежонебезпечну ситуацію. 9 липня близько полудня на обійсті міщанина Антона Овдієва, що було на Подолі, спалахнула пожежа. Через сильний вітер вогонь стрімко поширювався від одного двору до іншого. Більшість споруд Подолу тоді були дерев’яними, забудова щільною а вулиці вкриті дошками, тому займання швидко переросло в масштабне стихійне лихо. Подільська частина міста палала майже три доби, внаслідок чого вогонь ущент знищив майже всю забудову аж до лінії сучасних вулиць Верхній та Нижній Вал. Між валами, де сьогодні облаштовано бульвар, тоді текла річка Глибочиця (яку згодом сховали під землю в колектор). У повсякденному мовленні киян яр із цією річкою називали «канавою» або «помийкою». Ця «канава» стала природним бар’єром, що зупинив вогонь. Боротьбу з пожежею та рятувальну операцію очолив безпосередньо київський військовий губернатор Михайло Милорадович. Повністю приборкати вогонь вдалося лише надвечір 11 липня. Пожежа, що тривала три дні, випалила район практично вщент. Стихія спопелила понад 2 тисячі осель, ратушу (будівлю магістрату), 12 храмів та 3 монастирські комплекси. Невдовзі після катастрофи Київське губернське правління надало військовому губернатору звіт про колосальні масштаби руйнувань. Трагедія забрала життя близько 800 людей. Тисячі міщан втратили практично все своє майно, залишившись без домівок і засобів для існування. Масовий характер мало і мародерство. 

До трагедії стихійно забудований Поділ був більш схожий на сільську місцевість і справляв гнітюче враження. Після відновлення, що здійснювалося під керівництвом головного київського архітектора А. І. Меленського, місцевість набула вигляду подібного до сучасного. Було прокладено широкі вулиці, що поділили територію на прямокутні квартали. Замість дерев’яних халуп зводили кам’яні будинки. На головній площі запланували зведення величного комплексу громадських споруд, проте цей проєкт так і не був реалізований — через брак фінансування місто змогло побудувати лише Контрактовий будинок.

Цікаво, що деякі кам’яні будинки пережили пожежу 1811 р. і збереглися до нинішнього часу. Вони стоять дещо боком до основної лінії забудови. Це – музей Гетьманства (вул. Спаська, 16-б), так звані “будиночок Петра І” (вул. Костянтинівська, 6/9), “будинок Балабух” (вул. Сагайдачного, 27).