Цусімська битва

28 травня 1905 р. Імператорський флот Японії під командуванням Тоґо Хейхатіро завдав нищівної поразки російській ескадрі, яку очолював адмірал Зіновій Рождественський.

Після принизливих для Китаю, який довгий час був домінуючою силою на Далекому Сході, Опіумних війн XIX століття в європейських країнах панувала думка про нікчемність азійських армій та флотів. Ці погляди побутували як серед простого народу, так і у лідерів.  На початку XX століття Російська імперія потерпала від низки затяжних криз. Економічний спад спровокував хвилю масового безробіття, робочий клас був змушений виживати в жахливих умовах праці. Водночас жорстка урядова політика русифікації викликала все більший опір і обурення з боку національних меншин. Дедалі більша грамотність робітничого класу і масове розповсюдження технології  друку сприяло більшій схильності людей до боротьби за свої права. В цій ситуації російська еліта вирішила вдатися до “маленької переможної війни” задля зміцнення власного авторитету. Як і їх попередники у 1853 р., московити в якості жертви обрали слабку, на їх думку, азійську державу, на цей раз замість Туреччини ціллю стала Японія.

Молода Японська імперія, так само як і Росія, проводила експансіоністську політику в Далекосхідному регіоні. Їх інтереси зіштовхнулися в Кореї та Маньчжурії. Японія була згодна на компроміс за формулою «Маньчжурія в обмін на Корею» (Росія отримує свободу дій у Маньчжурії, а Японія — у Кореї). Проте царський уряд Миколи ІІ недооцінив військову міць Японії, затягував переговори і діяв з позиції імперської зверхності, що й призвело до раптового нападу японського флоту на вкрай важливе для росіян місто Порт-Артур у лютому 1904 року.

Сухопутні бої йшли для росіян невдало, і коли Балтійський флот під проводом Рождественського прибув їм на допомогу Порт-Артур був вже захоплений японцями. Московити все ж сподівалися здобути контроль на морі і таким чином переломити ситуацію на свою користь. Японці зустріли російську флотилію в Цусімській протоці. Японські кораблі були швидші, мали кращій радіозв’язок і більш якісні снаряди начинені так званою шимозою (пікринова кислота), що завдавали більших пошкоджень і завдяки  яскравому вибуху дозволяли краще коригувати вогонь. Адмірал Тоґо був висококваліфікованим флотоводцем мав першокласну британську освіту та значний досвід. В результаті битви дві третини російських кораблів пішли на дно, шість були захоплені і лише чотири прорвалися до Владивостоку. Так японці поставили крапку в війні і здобули мир на вигідних для себе умовах.

Військова невдача стала потужним каталізатором внутрішнього вибуху в Російській імперії, зокрема революцій 1905, а згодом і 1917 рр. І наблизила для України можливість створення власної незалежної держави. Багато українців стали заручниками імперських амбіцій царизму і воювали в Російсько-Японській війні за тисячі кілометрів від дому. Брав участь в цьому конфлікті і майбутній гетьман Української Держави Павло Скоропадський.