Анна Ярославна коронована у Франції

19 травня 1051 р. у кафедральному соборі міста Реймс князівна з роду Рюриковичів, Анна Ярославна, взяла шлюб з Генріхом I Капетингом, була миропомазана і вінчана як королева Франції.

Анна – донька Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгігерди. За правління Ярослава Русь була у зеніті своєї могутності. Завдяки потужній армії і значному багатству князь мав неабиякий авторитет в тогочасній Європі і його доньки були якщо не завидними, то цілком достойними нареченими для західноєвропейських монархів. Єлизавета і Анастасія стали дружинами норвезького і угорського королів, а Анною зацікавився французький правитель.

Перша дружина короля Генріха I з династії Капетингів померла не народивши йому спадкоємця. Тогочасна Католицька церква мала суворі обмеження щодо шлюбів між родичами. Вирішивши не порушувати ці заборони, французький правитель шукав наречену, яка не перебувала з ним в жодному кровному споріднені. Знайти таку принцесу в Західній Європі було складно, тож вибір пав на руську княжну. Має право на існування і теорія про намір короля залучити Ярослава Мудрого до міжнародної коаліції проти Священної Римської імперії, але багато дослідників ставляться до цього скептично. Анна народила свому вінценосному чоловікові трьох синів – Філіппа (1052—1108) який згодом став королем, Роберта (1054–1063) і Гуго (1057—1102) – засновника династії графів Вермандуа, одного з очільників першого Хрестового походу. Королева була відома як меценатка, засновниця аббатства Святого Вікентія в місті Санліс. Її благодійність була високо оцінена Папою Римським Миколаєм II, зокрема в його листі до неї 1059 р.

В українському медіапросторі розповсюджені недостовірні дані про життя Анни Ярославни. Зокрема зображення французького короля і дворян як неписемних варварів незнайомих з правилами гігієни несправедливе. Ще Карл великий привчав своїх васалів і слуг до регулярних ванн. Столові прибори вже були розповсюджені по всій Європі. Приблизно за три століття до весілля Генріха І з Анною, Франція пережила потужний культурний підйом — «Каролінгське відродження». Тоді по всій країні масово відкривалися навчальні заклади й майстерні з переписування книг, укладалися літописи та створювалися глибокі філософські трактати. Саме в цей період зародилася французька література: світ побачив «Секвенцію про святу Євлалію» та знаменитий героїчний епос «Пісня про Роланда». Окрім цього, у тогочасних мегаполісах розгорнули роботу школи, де викладали класичну систему «семи вільних мистецтв». Реймське Євангеліє, на якому присягали деякі французькі королі, відношення до Анни Ярославни не має. 

Так чи інакше постать королеви Анни важлива як для України так і для Франції. Вона – символ історичної приналежності України до Європи.

Видання з фонду НІБУ:

Ке де Сент-Емур. Анна Русинка королева Франції і Графиня Валюа: пер. з фр. / Ке де Сент-Емур ; пер. І. Я. Франко. – Репр. відтворення вид., Львів : Накладом Українсько-Руської вид. спілки, 1909 – Київ : Обереги, 1991. – 31 с. 

Луняк, Євген Миколайович. Анна Руська – королева Франції / Є. М. Луняк. – Київ : Книга, 2012. – 208 с. : іл.

Висоцький, Сергій Олександрович. Княгиня Ольга і Анна Ярославна – славні жінки Київської Русі / С. О. Висоцький. – Київ : Наукова думка, 1991. – 101, [1] с. : іл.  

Крутенко, Наталія Григорівна. Анна Ярославна: історико-літературна мистецтвознавча розвідка / Н. Г. Крутенко. – Київ : Пульсари, 2011. – 140 с. : іл.