Укладено Гадяцький трактат

16 вересня 1658 р. біля міста Гадяч, з ініціативи гетьмана Івана Виговського, було укладено договір між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачав входження останньої до складу Речі Посполитої, під назвою “Великого Князівства Руського”, як третього члена унії.

Православний шляхтич Іван Виговський очолив Гетьманщину після смерті Богдана Хмельницького. Його правління припало на сумнозвісний період нашої історії, відомий як “Руїна”. Виговський з самого початку змушений був боротися із заколотами та опозицією, зокрема проти нього виступили Запорожжя та Полтавський полк. Ця боротьба за владу переросла у громадянську війну і стала причиною занепаду України.

На бік опозиції стала Московія і, розуміючи серйозність загрози, Виговський вирішив вдатися до союзу із західним сусідом, хоча це істотно обмежувало суверенітет козацької України. Річ Посполита була парламентською монархією і, на відміну від Московії, очолював її виборний монарх. Для польського короля та шляхти унія з Великим Князівством Руським теж була вимушеним кроком – Річ Посполита звикла сприймати козаків як холопів, але була ослаблена війною і потребувала миру.

Унія Гетьманщини з Річчю Посполитою не проіснувала довго. Така політика викликала обурення серед значної частини населення, особливо простих людей і не привілейованого козацтва. Вже 11 вересня 1659 р. гетьманом обрали Юрія Хмельницького, а Виговський змушений був втекти до Польщі.

Якщо бажаєте дізнатися більше про ці події та історичний період, запрошуємо до Національної історичної бібліотеки України.

Видання з фонду НІБУ:

Левицький, Іван Омелянович (1850—1913). Українські гетьмани Іван Виговський та Юрій Хмельницький [Текст] / І. О. Левицький. – Львів : Друк. Т-ва ім. Шевченка, 1879. – 58 с. : 1 арк. іл.