1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Відроджено Києво-Могилянську академію

19 вересня 1991 р. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підписав Розпорядження “Про відродження Києво-Могилянської Академії”. Це стало початком ще одного важливого етапу в 400-літній історії університету.
Києво-Могилянська академія виникла під час культурно-національного відродження кінця XVI – початку XVII ст. на основі Київської братської школи. 1 вересня 1632 р. Київський митрополит Петро Могила, відомий не лише церковними реформами, а й освітньою діяльністю, об’єднав Київську братську і Лаврську школи у Києво-Братський або Києво-Могилянський колегіум. Основу навчання в цьому освітньому закладі складали прийняті в університетах Європи “Сім вільних наук”, а саме граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія і музика. Велика увага приділялася вивченню латинської мови, яка в той час була міжнародною для науковців і літераторів. Статус академії колегія отримала згідно з Гадяцьким трактатом 1658 р. Після входження українських земель до складу Московського царства цей статус був підтверджений у грамотах московських царів Івана V 1694 р. та Петра I 1701 р.
За час існування Києво-Могилянської академії з її стін вийшло багато відомих випускників. До числа вихованців належали гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини. Тут навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов.
14 серпня 1817 р. Академію було закрито. Натомість за два роки в її приміщеннях була створена Київська духовна академія, що діяла до 1918 р. За часів СРСР у будівлях академії на Подолі розміщувалося Київське вище військово-морське політичне училище.
Видання з фонду НІБУ:
Хижняк, Зоя Іванівна. Історія Києво-Могилянської академії / З. І. Хижняк, В. К. Маньківський. – Київ : “КМ Академія”, 2003. – 183 с. : іл.