Постанова “Про створення Служби національної безпеки України”

Зображення з сайту: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3458873-sbu-z-pocatku-vijni-vikrila-majze-sotnu-rosijskih-drg-i-zatrimala-ponad-300-kolaborantiv.html

20 вересня 1991 р. Верховна Рада України прийняла постанову “Про створення Служби національної безпеки України”. Цією ж постановою було ліквідовано Комітет державної безпеки УРСР.

Історія спецслужб бере початок з найдавніших часів. Хоча в Київській Русі не було розвідки та контррозвідки в сучасному розумінні цих слів, вже тоді князі користувалися послугами деяких верств населення для збирання відомостей про потенційних або дійсних ворогів. Такі дані могли надавати перш за все купці, завдяки можливості вільно подорожувати і знанню мов. Династичні шлюби також надавали зручні можливості для збору інформації, адже разом з нареченою переїжджала чимала кількість слуг, які згодом вивчали місцеву мову і заводили зв’язки з населенням.

За часів Козаччини українські лідери вже добре розуміли вирішальну роль розвідувальної діяльності. Першим українським розвідником, відомим сучасним дослідникам, був Василь Верещака – камергер польського короля Яна Казимира, який, під час Визвольної війни 1648 – 1654 рр. передавав цінну інформацію Богдану Хмельницькому. Завдяки діяльності цього агента перед деякими битвами гетьман був обізнаний про шляхи пересування і кількість польського війська. На жаль Верещаку викрили і кинули до в’язниці, але якщо б цього не сталося ми  навряд чи дізналися про його службу Україні.

Іван Мазепа активно використовував таємну дипломатію, а його наступник Пилип Орлик навіть застосував передову на той час техніку шифрування, щоб запобігти перехопленню листів агентурою царя Петра І. Один із таких листів, а саме послання Орлика шведському королю, датоване 16 листопада 1713 р., змогли розшифрувати криптоаналітики Служби Безпеки України.

За доби Визвольних змагань 1917 – 1921 рр. Українська народна республіка не встигла збудувати ефективних розвідувальних інституцій. Хоча і в ті часи були знакові фігури української розвідки і контррозвідки. При Директорії розвідувальний підрозділ УНР очолював Микола Красовський, який ще за царських часів прославився успішною детективною діяльністю і розплутав відому антисемітську справу Бейліса. Набагато краще працювали спецслужби Західноукраїнської народної республіки, зокрема їх зусиллями було придушено комуністичний заколот у Дрогобичі в квітні 1919 р. і ліквідовано румунську агентуру в штабі одного з корпусів УГА влітку тогож року. Однією із серйозних причин поразки України у Визвольних змаганнях була конкуренція і недовіра між спецслужбами УНР і ЗУНР.

Під час Другої світової і в повоєнний період серйозними супротивниками радянських спецслужб стали розвідники ОУН – УПА Микола Лебедь, Степан Мудрик, Іван Кашуба.

Складно переоцінити роль СБУ в сучасній російсько-українській війні. Серед її успіхів – враження Керченського мосту і Чорноморського флоту РФ морськими дронами вітчизняної розробки і ефективна робота безпілотними літальними апаратами, викриття понад 50 ворожих агентів на території України.

Scroll to Top