Скасування смертної кари в Україні

Зображення з сайту: https://incident.obozrevatel.com/crime/pyitali-pyitayas-poluchit-informatsiyu-ob-vsu-budut-sudit-treh-okkupantov-ubivshih-mirnogo-zhitelya-vo-vremya-zahvata-izyuma.htm

Майже всі суспільства на певній стадії свого розвитку застосовували смертну кару до кримінальних і політичних злочинців. У праві багатьох давніх народів діяв принцип таліону – міра покарання дорівнювала тяжкості вчиненого злочину, тобто шкоді, заподіяній злочином, і вбивство каралося смертю. Крім того, важливу роль зіграв і поширений у багатьох соціумах принцип кровної помсти.

В Київській Русі смертна кара, строго кажучи, не практикувалася. За “Руською Правдою” найвищою, винятковою мірою покарання було вигнання («поток і розграбленіє»), але це не виключало вбивства злочинця будь-ким з бажаючих, адже він втрачав усі права і захист від держави.

Офіційно запроваджена на території України смертна кара була у період Великого князівства Литовського, зокрема за «Судебником» Казимира IV Ягеллончика 1468 р. та «Статутом Литовським» 1529 р.

Застосовувався цей вид покарання і на Запорізькій Січі – смертю каралося вбивство, приниження старшин чи зрада, пияцтво під час походу, боягузтво, гомосексуалізм та навіть крадіжка.

Рішенням Конституційного Суду України № 11- рп/99 від 29 грудня 1999 р. визнано, що смертна кара суперечить Конституції України. Остаточно цей вид покарання скасовано в Україні у 2000 році. Це рішення стало частиною процесу євроінтеграції нашої країни. Саме такою була вимога Ради Європи, куди Україна вступила восени 1995 р.

Цікаво, що у жодній країні Європи, де було скасовано смертну кару, з цього приводу не проведено референдуму, і в усіх цих державах на момент скасування згідно з опитуваннями більшість населення підтримувало збереження такого виду покарання. Цілком можливо, що законодавчі органи Україні ще повернуться до цього питання, адже воно стало об’єктом гострих дискусій, а після російського вторгнення набуло особливої актуальності.

Видання з фонду НІБУ:

Антологія української юридичної думки: в 6 т. Т. 2 Історія держави і права України: Руська Правда / ред. Ю. С. Шемшученко ; упоряд. І. Б. Усенко. – Київ : Юрид. книга, 2002. – 592 с.

Білецький, Леонід. Руська правда й історія її тексту / Л. Білецький. – Вінніпег : Ук. Вільна Акад. Наук в Канаді, 1993. – 166 с.

Грозовський, Ігор Миколайович. Право Нової Січі (1734-1775 рр.) : Навчальний посібник / І. М. Грозовський ; Університет внутрішніх справ. – Х., 2000. – 108 с.

Scroll to Top