Засновано Головну Руську Раду

2 травня 1848 р. за ініціативою керівництва греко-католицької митрополії у Львові було засновано Головну Руську Раду (ГРР) — перший політичний представницький орган русинів (українців) Галичини. Головою став єпископ Григорій Яхимович.

Рада проголосила національну єдність галицьких русинів з українцями Російської імперії та їхню окремість від польського та російського народів, виступила з вимогою поділу Галичини за національним принципом на польську та руську провінції, домагалась рівноцінного використання русинської мови в шкільництві, адміністрації та публічному просторі, мала своїх представників у першому австрійському парламенті. Представники ГРР взяли участь у Слов’янському конгресі у Празі. Завдяки Раді було створено першу україномовну газету “Зоря Галицька”, засновано Галицько-Руську Матицю, проведено Собор руських учених, відкрито кафедру руської мови у Львівському університеті. Прийняті Радою синьо-жовті кольори так і залишились національною символікою галицьких русинів, а згодом перекинулись на весь український рух.

Це відбувалось в контексті так званої “Весни народів” – низки європейських революцій 1848-49 рр. Цікаво, що на відміну від представницького органу польського революційного руху у Львові — Центральної Ради Народової, ГРР була лояльною до Австрійської імперії та династії Габсбургів. Греко-католицька церква, що була найважливішим маркером національної самоідентифікації русинів Галичини, була зрівняна у правах та гідності із римо-католицькою церквою австрійським цісарем, а її духовенство користувалось правовим та фінансовим покровительством монархії. Українські ж селяни отримали від цісаря звільнення від феодальних повинностей, від яких потерпали у часи Речі Посполитої. Тому в протистоянні між урядом Габсбургів і революційними силами, який очолював польський рух, українці були на боці перших.

Австрійський уряд пішов на поступки русинам з мовно-культурних питань, але з реставрацією абсолютизму в 1850-х рр. поступово згорнув діяльність Головної Руської Ради. Її спадкоємцями стали народовський рух другої половини XIX ст., а згодом Українська національно-демократична партія.

Видання з фонду НІБУ:

Сватко, В.І.
Європейська “Весна народів” на території України 1848–1849 рр. / В. І. Сватко, Р. В. Вишемірський // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених “Родзинка – 2017” : зб. матеріалів ХІХ Всеукр. наук. конф. молодих учених. Серія: Історія. Філософія. – 2017. – С. 192-193.

Іваненко, Оксана Анатоліївна
“Весна народів” 1848–1849 років і її відображення в документальній спадщині Наддніпрянської України (за архівними матеріалами Київської, Подільської і Волинської губерній) / О. А. Іваненко // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2024. – Вип. 1 (32). – С. 135-153

Кревецький, Іван.
Руська самооборона на Галицько-Угорськім пограничу 1848–1849 / І. Кревецький. – Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 1912. – VII, 83 с. : іл.