Папа Климент XII звинуватив франкмасонів у єресі

7 квітня 1738 р. оприлюднено буллу «In eminenti apostolatus specula» папи Климента XII, в якій він звинуватив франкмасонів у єресі і під страхом відлучення заборонив католикам належати до масонських лож.

Таємні спільноти існували зі стародавніх часів, зокрема містичні культи давнього Єгипту, Піфагорійці Греції, культ Мітри у Римі. Масони, які на сьогодні є найбільшим міжнародним таємним товариством, беруть свій початок зі середньовічної організації мулярів. Гільдії будівельників середньовічної Європи користувалися особливими правами. На відміну від інших ремісників-бюргерів, котрі були прив’язані до свого міста та серфів-кріпаків, які не могли залишати земельний наділ феодала або церкви, муляри вільно подорожували країною бо мали працювати над будівлями в різних населених пунктах. Кожного разу біля місця будівництва зводили ложу (від старофранцузького loge — хатина, альтанка, крите місце) – хату яку будівельники використовували як майстерню, склад, їдальню та житло. Згодом замість фізичної будівлі це слово почало позначати організаційну одиницю – групу людей, що працювали на об’єкті. Із занепадом будівництва соборів деякі ложі почали приймати почесних членів, людей які не були будівельниками, щоб підтримати свою чисельність. Саме з цих лож, які в XVII-XVIII століттях перейняли обряди та атрибути давніх релігійних орденів та лицарських братств, розвинулося франкмасонство яке ми знаємо сьогодні.

Франкмасонство (франц. franc-maonnerie, вільномулярство) має багато спільного з релігією, масонське вчення поєднує мораль, заохочує благодійність та законослухняність. Майже в усіх ложах члени мають вірити у Вищу істоту та безсмертя душі. Але з самого початку свого існування франкмасони зазнавали значного спротиву від організованої релігії, особливо Католицької церкви. Таємні товариства приваблювали людей вільних від релігійних догм, часто опозиційно налаштованих до влади. Згодом масонські ложі багато зробили для революцій і падіння монархій – зокрема у Великій французькій революції, Війні за незалежність США і революціях у Латинській Америці. 

Зіграли “вільні каменярі” важливу роль і в українській історії. Членом полтавської ложі “Любов до істини” був Іван Котляревський, масони брали участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, “Народної волі”. До київської ложі “Світло” належав Симон Петлюра. Більшість міністрів та радників в уряді Павла Скоропадського були відкритими масонами і за усними свідченнями він сам був вільним муляром високого ступеню. 

Видання з фонду НІБУ:

Крижановська, Оксана Олегівна. Історія масонства в Україні: Інформаційно-довідковий словник / О. О. Крижановська ; НАН України. Ін-т історії України. – Київ, 1997. – 61 с.

Богданова, Тетяна Євгенівна. Масонські організації України, (1900-1920): Історіографія проблеми: автореф. дис. на здоб. наук. ст. канд. іст. наук: 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни / Т. Є. Богданова ; Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара. – Дніпропетровськ, 2005. – 20 с.