Катинський розстріл

Катинський розстріл – масова страта польських військових офіцерів Радянським Союзом під час Другої світової війни.

Після укладання Пакта Молотова — Ріббентропа між СРСР та Нацистською Німеччиною у 1939 р. і нападу Німеччини на Польщу з заходу, Радянські війська окупували східну частину Польщі. В результаті десятки тисяч польських військових потрапили до радянського полону і були ув’язнені в таборах НКВС на території Радянського Союзу. Після вторгнення Німеччини до Радянського Союзу у Червні 1941 р., Польський уряд у вигнанні (що базувався в Лондоні) і радянське керівництво домовилися співпрацювати проти Німеччини і було прийняте рішення сформувати польську армію на території СРСР. Призначений виконати це завдання, генерал Владислав Андерс запросив, щоб 15 000 польських військовополонених, котрих утримували в таборах біля Смоленська, були передані під його командування. Радянське керівництво відповіло Андерсу, що полонені у грудні 1941 р. втекли до Маньчжурії та їх місцезнаходження невідоме.

13 квітня 1943 р. Німеччина оголосила, що знайдено масові поховання польських офіцерів у Катинському лісі поруч зі Смоленськом (захід Російської РСР). Всього було знайдено 4,443 тіла зі слідами розстрілу. В результаті німецького розслідування, вбитих було ідентифіковано як військовополонених і у вбивстві звинувачено радянську владу. Совєти висунули свою версію, згідно з якою, полонені у 1941 р. були задіяні на будівельних роботах поблизу Смоленська і розстріляла їх німецька армія. Але і німецьке і незалежне розслідування надали незаперечні докази того, що різанина мала місце на початку 1940 р., коли територія була під контролем Російської РСР. В результаті СРСР розірвав дипломатичні відносини з Польщею і почав формувати альтернативний Польський уряд у вигнанні з польських комуністів.

Розслідування Конгресу США дійшло висновку що розстріл був справою совєтів. Але радянське керівництво десятиліттями продовжувало наполягати, що різанину учинили німецькі загарбники. Лише у 1992 р. Російська Федерація нарешті оприлюднила документи, згідно з якими, за страту більш ніж 20 000 жертв і приховання цього факту, були відповідальні радянське Політбюро та НКВС. Разом із понад 14,5 тис. військовополонених розстріляно понад 7,3 тис. ув’язнених із тюрем, розташованих на захоплених територіях, тобто в Західній Білорусі та Західній Україні. Ці люди були засуджені як члени «контрреволюційних шпигунських і диверсійних організацій» та «класово чужі елементи»: колишні поміщики, фабриканти тощо.   

Для поляків і всього світу Катинь стала символом радянських злочинів проти людства.

При написанні статті використано матеріали сайту https://novapolshcha.pl/article/12-faktiv-pro-katinskii-rozstril/

Видання з фонду НІБУ:

Кісєлевський, Тадеуш. Польща-СССР: Ґібралтар і Катинь / Т. А. Кісєлевський. – Київ : Темпора, 2011. – 255 с.

Амонс, Андрій Іванович. Остання конференція Адольфа Кондрацького: серія книг до 75-річчя Катинської трагедії / А. І. Амонс, В. Дашковська. – Київ, 2015. – 266 с.

Амонс, А. І. Биківнянські колекції катинського злочину = Kolekcje Bykowni dotyczące zbrodni katyńskiej: foto-album z krótkim materiałem archiwalnym o ofiarach reżimu stalinowskiego : книга-фотоальбом зі стислими архівними матеріалами про жертв сталінського режиму / А. І. Амонс. – Київ, 2021. – 206 с. : фот.