Народився Гнат Юра

8 січня 1888 року у селі Федвар (нині Підлісне, Кіровоградщина) народився Гнат Юра — незмінний керівник Театру імені Івана Франка протягом 41 року, геніальний актор і режисер, якого називали «українським Чапліним».

Творчий шлях Гната Юри починався пліч-о-пліч із Лесем Курбасом у легендарному «Молодому театрі» (1917–1919). Проте їхні погляди на мистецтво кардинально різнилися: Курбас прагнув європейського авангарду та експериментів, а Юра тяжіли до реалізму та народної традиції.

У 1920 році у Вінниці Гнат Юра заснував Театр імені Івана Франка. Спочатку це була напівголодна мандрівна трупа, яка виступала на цукроварнях та підприємствах за їжу. Але завдяки організаторському таланту Юри, вже у 1923 році театр переїхав до тогочасної столиці — Харкова, а з 1926-го остаточно осів у Києві і став головною драматичною сценою країни.

Як актор Гнат Юра мав унікальний комедійний дар. Його «візитівкою» стала роль бравого солдата Швейка у виставі за твором Ярослава Гашека. Цю роль він грав протягом 30 років. Глядачі приходили в театр спеціально «на Юру», щоб побачити його фірмові імпровізації. І саме в образі Швейка Гната Юру увічнили в бронзі у сквері біля театру Франка в Києві. Це рідкісний випадок, коли пам’ятник ставлять не офіційному «діячу в краватці», а комічному персонажу.

Доля Гната Юри драматична своїм контрастом із долею його колишнього колеги Леся Курбаса. У 1930-х роках, коли радянська машина знищувала українську інтелігенцію (і вбила Курбаса), Юра зумів врятувати свій театр і трупу. Він змушений був йти на компроміси з владою, ставити ідеологічно «правильні» п’єси (як-от «Платон Кречет»), щоб мати можливість паралельно ставити українську класику — «Мартина Борулю», «Украдене щастя», «Сто тисяч».

Існує думка, що саме його образ «простакуватого» і лояльного народного артиста став щитом, який прикрив франківців від масових репресій.

Сучасний глядач може побачити майстерність Юри у класичних екранізаціях «Мартин Боруля» (1953), де він зіграв головну роль шляхтича, що судиться за дворянство і «Украдене щастя» (1952) — постановці, яка вважається еталонною інтерпретацією драми Франка.

Гнат Юра збудував дім, який став фортецею українського слова в центрі зрусифікованого Києва. Театр Франка, який він виплекав, виховав цілу плеяду зірок — від Амвросія Бучми та Наталії Ужвій до Богдана Ступки і досі вважається одним із центрів українського театрального життя. 

Видання з фонду НІБУ: 

Борошко, Юрій Миколайович. Гнат Юра / Ю. М. Борошко. – Київ : Мистецтво, 1980. – 187 с. – (Майстри сцени та екрана).

Гаєвський, В. Гнат Петрович Юра / В. Гаєвський. – Харків : Мистецтво, 1940. – 95 с.

Коломієць, Ростислав. Франківці: Театр і час. Митець і влада. Душа і сцена / Р. Коломієць. – Київ, 1995. – 300 с.

Марущенко, Віктор. Франківці. Миттєвості / В. Марущенко ; Нац. акад. драм. театр ім. Ів. Франка. – Київ : Антиквар, 2019. – 110, [1] с. : фот. – 100 років першій сцені Україні 2020–1920.

Веселовська, Ганна Іванівна. Більше ніж театр. Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. 2001–2012 / Г. І. Веселовська. – Київ : Антиквар, 2019. – 324 с. : фот. кол.