Підписано перший кримськотатарсько-український договір про мир та взаємодопомогу

3 січня 1625 року (за новим стилем) було фіналізовано перший військово-політичний союз між Військом Запорозьким та Кримським ханством. Гетьман Михайло Дорошенко та калга-султан Шагін Ґерай уклали угоду про «вічну дружбу» та взаємодопомогу. Цей документ фактично перетворив козацьку Україну на самостійного гравця міжнародної арени.

Звісно ж, російська та радянська історіографія століттями конструювали міф про те, що українці й кримські татари — це непримиренні екзистенційні вороги, які століттями лише воювали. Події 1624–1625 років це спростовують.

На той час у Криму владу захопили брати Ґераї — хан Мехмед III та його брат-реформатор Шагін Ґерай. Вони прагнули незалежності Кримського ханства від Османської імперії. Розуміючи, що султан у Стамбулі не пробачить бунту, брати шукали сильного союзника. Цим союзником стало Військо Запорізьке.

Переговори тривали протягом 1624 року (козацькі посли їздили до Бахчисарая, татарські — на Січ). Третього січня сторони остаточно закріпили домовленості (трактат).

За його умовами козаки зобов’язувалися допомагати Хану у війні проти турецького султана. Натомість Хан обіцяв не нападати на українські землі та допомагати козакам у разі агресії з боку Речі Посполитої або Московії (хоча останнє було завуальовано, аби не дратувати польського короля завчасно).

Договір скріпили присягою: татари клялися на Корані, козаки — на Євангелії. Шагін Ґерай писав до козаків: «Хто нам друг — той і вам друг, хто нам ворог — той і вам ворог».

Для козацької держави це стало революційним кроком. Запорозька Січ, яка де-юре входила до складу Речі Посполитої, здійснила акт зовнішньої політики без дозволу короля. Козаки виступили як представники суверенної держави вже не тільки на своїх землях, а й за їх межами.

Союз запрацював миттєво. Коли турецький флот (капудан-паша Реджеб) підійшов до берегів Криму, щоб покарати «зрадників» Ґераїв, на допомогу татарам прийшли запорожці. Об’єднані сили вщент розбили турецький десант біля Кафи (сучасна Феодосія) та Карасубазара (Білогірськ). Це був унікальний випадок, коли козаки захищали Крим від турків, а не штурмували його.

Цей договір заклав фундамент для майбутніх союзів, найвідомішим з яких стане альянс Богдана Хмельницького з Іслямом III Ґераєм у 1648 році, що уможливив початок Визвольної війни. Він доводить, що Чорноморський регіон мав власну політичну логіку, відмінну від планів Стамбула, Варшави чи Москви.

Ця подія укотре показує, що українці та кримські татари — це два корінні народи, які століттями вчилися не лише воювати, а й домовлятися, торгувати та спільно боротися проти зовнішніх імперій. Сучасний зв’язок українського та кримськотатарського народів має глибоке коріння, що сягає значно далі, ніж події 1954 року.

Видання з фонду НІБУ: 

Мельник, Микола. Україна і Крим в історичних взаєминах  / М. Мельник. – Київ : Просвіта , 2015. – 68 с. – (Бібліотека українського воїна).

Іванченко, Раїса Петрівна. Україна і Крим  / Р. П. Іванченко. – Київ : Історія в книзі, [2014]. – 86 с. : іл.