1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Дем’яна Ігнатовича обрано гетьманом Лівобережжя

17 грудня 1668 р. Дем’яна Ігнатовича, також відомого як Многогрішний, обрано гетьманом Лівобережної України.
Майбутній гетьман походив з родини простих посполитих селян. Про його народження та ранні роки мало що відомо. До козацтва Дем’ян долучився під час Хмельниччини, як і тисячі селян та міщан, що влилися до визвольної боротьби. Хоробрий та інтелектуально обдарований молодий козак швидко здобув авторитет, був помічений Богданом Хмельницьким і призначений військовим осавулом. І Хмельницький не помилився – Ігнатович дуже йому прислужився. Майбутній гетьман командував загонами у багатьох битвах, чим зажив неабиякої слави. Дем’ян Ігнатович був Чигиринським та Чернігівським полковником.
За думкою багатьох істориків, у тому числі Миколи Костомарова, прізвисько Многогрішні родина гетьмана отримала через те що Дем’ян, як і його брат Василь, були людьми запальної вдачі, схильними до насильства та порушення подружньої вірності. Цілком можливо, що ця негативна характеристика перебільшена, адже у XVII столітті політичні конкуренти розпускали чутки так само як це робиться в наш час.
В період Руїни честолюбивий та наполегливий полковник Ігнатович-Многогрішний знову був у самій гущі подій. Він підтримав гетьмана Дорошенка, котрий у 1668 р. переміг свого конкурента Івана Брюховецького і проголосив себе гетьманом всієї України. У червні того ж року Дорошенко відбув на Правобережну Україну, щоб зупинити наступ поляків на Брацлавщину і Київщину і призначив Многогрішного наказним гетьманом, тобто своїм заступником. У тому ж році, під тиском обставин старшини, духовенства та народних мас (які духовенству довіряли), гетьман Многогрішний був змушений піти на переговори з московським царським урядом. 17 грудня 1668 р. елекційна рада в Новгороді-Сіверському обрала Дем’яна Многогрішного «сіверським гетьманом», він від імені всієї старшини, присягнув на вірність московському царю. У свою бутність гетьманом Многогрішний намагався відстояти державні інтереси України й вів перемовини з представниками Османської імперії, що могла стати союзником проти Польщі та Московії, котрі фактично поділили Україну між собою. На жаль, цього разу фортуна не була на стороні України. У ніч з 12 на 13 березня 1672-го в Батурині козацька старшина за підтримки начальника московської залоги заарештувала Дем’яна Многогрішного й видала його представникам Московщини. Гетьмана засудили до довічного заслання, яке він відбував у Бурятії, спочатку в Іркутську а згодом в Селенгинську. Цікаво, що під час облоги Селенгинська бурятською визвольною армією, Ігнатович став одним із керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. За перемогу над бурятами колишній гетьман був звільнений та проведений в чин «приказної людини», згодом він кілька років керував Селенгинським та його землями. 1696 року Многогрішний постригся у ченці. Помер в Селенгинську 1703 р.
При написанні статті використані матеріали з сайту: https://armyinform.com.ua/2020/12/17/demyan-ignatovych-getman-livoberezhnoyi-ukrayiny/
Видання з фонду НІБУ:
Михайленко, Валентина Микитівна. Дем’ян Многогрішний – гетьман Сіверський / В. М. Михайленко ; Коропська центральна районна бібліотека. – Мена : Домінант, 2011. – 64 с.
Гончарук, Тарас Григорович. Дем’ян Многогрішний / Т. Г. Гончарук. – Київ : Прадес, 2012. – 120 с.
Яковлева, Тетяна Геннадіївна. Руїна гетьманщини: Від Переяславської Ради-2 до Андрусівської угоди (1659-1667 рр.) / Т. Г. Яковлева. – Київ : Основи, 2003. – 644 с.
Подільський, Мирослав Миколайович. Історія України, 1990-2012 рр. (Руїна – чи не втрачена надія) / М. М. Подільський. – Київ : Сталь, 2013. – 313 с.
Сорока, Юрій Володимирович. Безгетьмання та останній гетьман України / Ю. В. Сорока. – Харків : Фоліо, 2015. – 63 с. – (Патріотична бібліотека).