Народилася Симона де Бовуар

9 січня 1908 року у Парижі народилася Симона де Бовуар — французька письменниця, філософиня-екзистенціалістка та ідеологиня феміністичного руху. Її життя стало прикладом інтелектуального бунту проти традицій, а її праці заклали фундамент для «другої хвилі» фемінізму.

Головним внеском де Бовуар у світову думку стала двотомна праця «Друга стать» (Le Deuxième Sexe), опублікована в 1949 році.

Саме в цій книзі пролунала легендарна фраза: «Жінкою не народжуються, нею стають». Симона де Бовуар вперше ґрунтовно розмежувала поняття біологічної статі та соціального ґендеру. Вона доводила, що «жіночність» — це не природна даність, а штучний конструкт, нав’язаний суспільством, яке століттями відводило жінці роль «Іншого» (другорядної істоти по відношенню до чоловіка).

Книга мала скандальний ефект. Ватикан вніс її до «Індексу заборонених книг» (Index Librorum Prohibitorum). Консерватори звинувачували авторку в аморальності, а Альбер Камю, прочитавши рукопис, розлючено кинув: «Ви зробили з французького чоловіка посміховисько!». Проте лише за перший тиждень продажів у Франції розкупили 22 000 примірників.

Особисте життя де Бовуар було таким же революційним, як і її філософія. У 1929 році вона стала наймолодшою людиною, яка склала надскладний іспит з філософії (agrégation) у Сорбонні. Там вона зустріла Жана-Поля Сартра, з яким уклала уклала знаменитий пакт, що складався з таких двох пунктів:

1. Жодного шлюбу: пара відмовилася від офіційної реєстрації та спільного побуту, вважаючи це «буржуазними пережитками».
2. Відкриті стосунки: вони дозволяли одне одному мати «випадкові кохання», але поклялися зберігати абсолютну інтелектуальну вірність та прозорість.

Цей союз тривав 51 рік, до самої смерті Сартра. Вони із Симоною поховані в одній могилі на цвинтарі Монпарнас.

Цікаво, що довгий час критики намагалися зобразити де Бовуар лише як ученицю або музу Сартра. Насправді вона була самостійною і потужною мислителькою. У 1954 році вона отримала найпрестижнішу літературну нагороду Франції — Гонкурівську премію — за роман «Мандарини». У цьому творі вона блискуче зобразила життя французьких інтелектуалів після Другої світової війни, довівши, що є не лише теоретиком, а й видатним прозаїком.

Симона де Бовуар дала жінкам мову та інструменти для розуміння свого становища. Сучасні дискусії про рівність прав, «скляну стелю» та гендерні ролі, по суті, виростають із насіння, посіяного нею у 1949 році.

Також варто зазначити, що ідеї, які Симона де Бовуар сформулювала в середині XX століття, в українській літературі звучали значно раніше. Ще до народження французької філософині, на зламі XIX–XX століть, Леся Українка та Ольга Кобилянська вже втілювали образ «нової жінки» — інтелектуалки, яка сама обирає свою долю.

Їхнє листування та дружба — це унікальний приклад «духовного сестринства», де жінки обговорювали філософію, політику та мистецтво на рівних, без огляду на чоловічий світ. Героїні їхніх текстів — це зазвичай горді, самодостатні особистості, які ставлять духовну свободу вище за традиційний шлюб. Тож можна стверджувати, що ґрунт для європейського фемінізму готували не лише в Парижі, а й у Чернівцях та Києві.

Видання з фонду НІБУ: 

Бовуар, Сімона. Друга стать : в 2 т.: пер. с фр. / С. Бовуар. – Київ: Основи, 1994 Т. 1 : 1994. – 390 с.

Бовуар, Сімона. Друга стать : в 2 т.: пер. с фр. / С. Бовуар. – Київ: Основи, 1994 Т. 2 : 1995. – 392 с.

Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації  / Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Українська асоціація дослідниць жіночої історії, НАН України. Ін-т народознавства ; наук. ред. О. Кісь. – Львів : Центр міської історії Центрально-Східної Європи, 2023. – 438, [1] с. : іл., фот.