Підписано Закон “Про прийняття Конституції України і введення її в дію”

Слово конституція має декілька значень  – це можуть бути як інституції, звичаї та принципи, що утворюють систему правління в країні та обмежують її владу певними рамками так і письмовий документ, що узаконює певну систему правління.

Закони та звичаї, що обмежували повноваження панівної еліти існували ще в античних полісах та стародавніх королівствах, наприклад в Індії. Влада правителя часто обмежувалась радою старійшин або представників наймогутніших родів, зокрема римський сенат, афінський Ареопаг, Гана-санги стародавньої Калінги (сучасні індійські штати Одіша та Андхра-Прадеш). 

Велику роль також зіграла релігія – всі найпоширеніші вірування світу так чи інакше захищають права населення від зловживань влади.

Щодо першої писаної конституції існує декілька думок. Часто такою називають Магна Карту, або Велику хартію вольностей, яку повсталі феодали та містяни змусили підписати англійського короля Іоанна Безземельного. Цей документ гарантував права і привілеї феодальної знаті, надавав свободи дій церкві та зобов’язував короля дотримуватися державних законів.

В Україні також здавна існували закони, які формували систему правління. “Руська Правда” – це перший писаний збірник законів Київської Русі, укладений за часів правління Ярослава Мудрого. Вона є важливим джерелом для вивчення історії та правової системи Київської Русі, оскільки відображала розвиток правових відносин у державі та сприяла зміцненню центральної влади. 

“Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького” 1710 р., також відома як “Конституція Пилипа Орлика” або “Бендерська конституція”, – це договір, укладений між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною та запорожцями 5 квітня 1710 р. у місті Бендери. Цей документ вважається однією з перших конституцій в Європі. 

У період Української революції 1917-1921 рр. конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу. Конституція УНР мала назву «Статут про державний устрій, права і вільності УНР», містила 83 статті. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною». Конституція гарантувала рівність громадян (у тому числі прогресивну для того часу норму про рівність перед законом чоловіків та жінок) і містила широкий спектр гарантій прав особистості. Скасовувалася смертна кара, заборонялися тілесні покарання. Законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча – Раді народних міністрів, судову владу очолював Генеральний суд УНР. Закладалися й основи децентралізації: «не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації».

Конституція Української Держави «Закони про тимчасовий державний устрій України» — комплекс документів, які визначали правові основи функціонування держави, зосереджували всю повноту цивільної виконавчої, законодавчої та військової влади в руках гетьмана, запроваджували становий поділ населення на рівних у правах «козаків» та «громадян», визначали їх основні суспільні, політичні й економічні права. Вищу судову владу мав здійснювати призначуваний гетьманом Генеральний суд.

Конституції радянського періоду 1919, 1929 та 1978 р.р. були частиною радянської системи й закріплювали керівну роль компартії, а права та свободи громадян були обмежені.

Ухвалення сучасної Конституції України 28 червня 1996 р. на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання^. закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і  територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини й громадянина та підвищило міжнародний авторитет України у світі.

12 липня у Білій залі Маріїнського палацу президент України Леонід Кучма та голова Верховної Ради Олександр Мороз в урочистій обстановці підписали Закон “Про прийняття Конституції України і введення її в дію”. Він засвідчував, що Конституція

України  від 20 квітня 1978 р. втратила чинність.
Перед тим у парламенті українські депутати вперше в історії присягнули на вірність Україні на новій Конституції й засвідчили це підписами. Текст присяги зачитав старійшина парламенту, академік Ігор Юхновський.

Зображення з сайту: https://blik.ua/regions/7814-den-konstituciyi-ukrayini-29-rokiv-osnovnomu-zakonu-istoriya-ukhvalennya-ta-chi-ye-oficiinii-vikhidnii

Шаповал, Володимир Миколайович. Історія основного закону: конституційний процес в Україні у 1990–1996 роках / В. М. Шаповал, А. В. Корнєєв. – Х. : Фоліо, 2011. – 112 с.

Антологія української юридичної думки: в 6 т. Т. 2 Історія держави і права України: Руська Правда / ред. Ю. С. Шемшученко ; упоряд. І. Б. Усенко. – Київ : Юрид. книга, 2002. – 592 с.

Білецький, Леонід. Руська правда й історія її тексту / Л. Білецький. – Вінніпег : Ук. Вільна Акад. Наук в Канаді, 1993. – 166 с.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / ред. С. В. Сирота. – Київ : Просвіта, 1996. – 78 с.

Корогод, Галина Іванівна. Перша Конституція України. Пилип Орлик і його діяльність в еміграції: навчальний посібник / Г. І. Корогод ; Міністерство внутрішніх справ України, Національний університет внутрішніх справ. – Суми : Університетська книга, 2008. – 123 с.

Ленін, Володимир Ілліч (1870—1924) Про Радянську Конституцію: збірник статей, промов і документів / В. І. Ленін. – [Київ] : Партвидав, 1938. – 501 с.