1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва 1917 р.

Вільне козацтво – воєнізовані добровольчі формування доби Української революції 1917 – 1921. Організація виникла навесні 1917 р. під час розвалу російської армії внаслідок революційних подій. Утворений вакуум влади сприяв масовому бандитизму, і українські чоловіки почали об’єднуватися у загони територіальної самооборони з виборною старшиною. Особливого поширення Вільне козацтво набуло на землях, що раніше входили до складу Гетьманщини і де збереглися козацькі звичаї та традиції, – Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, а також на Херсонщині, Одещині, Поділлі, Волині.
Рух ставив собі за мету не тільки підтримання правопорядку, а й “оборону вольностей українського народу”. Серед представників Вільного козацтва була популярна ідея незалежної Української держави, в тому числі від петроградського Тимчасового уряду.
В жовтні 1917 р. Вільне козацтво складалося з понад 60 тис. бійців. Розгалужена мережа полків потребувала єдиного керівництва, і для обрання вищого Проводу було скликано Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва. На з’їзді було створено Головну козацьку раду у складі 12 осіб, які очолювали губернські коші, та обрано отамана. Ним став нащадок козацького старшинського роду, командувач 1-го Українського корпусу царської армії генерал-лейтенант Павло Скоропадський.
Для Скоропадського це стало важливим етапом політичної кар’єри. 29 квітня 1918 р. він очолив Українську державу, зокрема за підтримки Вільного козацтва.
Видання з фонду НІБУ:
Історія українського козацтва: нариси: у 2 т. Т. 1 / НАН України, Інститут історії України, Науково-дослідний інститут козацтва ; відп. ред. В. А. Смолій. – Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2012. – 800 с
Реєнт, Олександр Петрович. Павло Скоропадський / О. П. Реєнт. – Київ : “Альтернативи”, 2003. – 304 с. : іл. – (Особистість і доба).
Папакін, Георгій. Павло Скоропадський: патріот, державотворець. людина: історико-архівні нариси / Г. Папакін ; Державний комітет архівів України, Центральний архів України. – Київ, 2003. – 282 с. : іл., портр.