Бій під Гурбами

Квітень 1944 р. став часом одного з наймасштабніших боїв між УПА та радянськими каральними органами. Після зміни німецько-радянського фронту частина українських повстанців опинилася в радянському тилу. Радянська влада розпочала масову мобілізацію на Рівненщині з 1 березня 1944 р. відправивши до лав Червоної Армії близько 10 000 місцевих чоловіків. Це створювало додатковий тиск на регіон. Упівці перешкоджали мобілізації і здійснювали диверсії на лініях постачання. Радянське керівництво не могло допустити існування «другої армії» у себе в тилу. Командування НКВС отримало прямий наказ повністю «очистити» Кременецькі ліси від українського підпілля. Повстанські загони (групи «Богун» та «Холодний Яр») разом із тисячами цивільних втікачів були змушені зосередитися в урочищі Гурби, яке було зручним для оборони, але водночас стало пасткою після того, як радянські війська завершили оточення.

21 квітня 1944 р. розгорнулася драма, де сили сторін були критично нерівними – почався бій під Гурбами. З боку УПА в бій вступили, враховуючи цивільних, до 5 000 осіб. Попри статус партизанської армії, повстанці мали на озброєнні дві гарматні батареї та мінометні підрозділи. Їм протистояли війська НКВС: близько 30 000 солдатів, 15 легких танків, бронепоїзди, кіннота і розвідувальна авіація.

Пік запеклих зіткнень припав на період з 21 по 25 квітня. Завдяки злагодженим діям та героїзму, підрозділи УПА зуміли завдати ворогу відчутних втрат (понад 900 вбитих окупантів і 5 танків) і головне – здійснити успішний прорив із оточення, зберігши ядро своїх сил.

Ціна цього спротиву для краю була високою. Розлючені невдачею операції, війська НКВС вдалися до тактики «спаленої землі»: села Гурби та Антонівці були повністю знищені вогнем, а їхніх мешканців депортували. Точна кількість жертв серед військових та мирного населення, які загинули в ті дні під Гурбами, залишається болючою білою плямою в історії, оскільки не встановлена донині.

Цей бій став іспитом на зрілість. Армія УПА, яка змогла вийти з такого «котла» і не розпастися, довела свою ідейну стійкість. Гурби стали кінцем відкритої війни УПА і початком виснажливого, але легендарного десятирічного підпілля.

Видання з фонду НІБУ:

Вітик, Ігор Романович. На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї Української соборної самостійної держави. З 1944 року по наш час  / І. Р. Вітик ; Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України. Культурно-освітній центр неформальноїх освіти. – Київ : Вадим Карпенко, 2022. – 527 с. : портр. 

Ленартович, Олег Юрійович. Український національно-визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни: монографія / О. Ю. Ленартович ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Волинський національний університет імені Лесі Українки. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Л. Українки, 2011. – 412 с.

Лещук, Тихон. Українські партизани: (п’єса в 3-х діях) / Т. Й. Лещук. – Львів : ЗУКЦ, 2011. – 82 с.