Народився Максим Рильський

19 березня 1895 р. народився поет, перекладач, доктор філологічних наук Максим Тадейович Рильський.

Батьком поета був відомий етнограф, публіцист і громадський діяч Тадей Рильський, котрий, хоч і походив з багатої та шляхетної польської родини, став одним з засновників товариства хлопоманів і присвятив своє життя захисту інтересів українського селянства. Він навіть одружився на українській селянці Меланії Чуприні, яка й народила йому сина.

Максим здобув освіту у київській приватній гімназії В. Науменка, на медичному факультеті Київського університету та історико-філологічному факультеті новоствореного Українського народного університету. Тривалий час Максим Тадейович учителював.

Творчість Максима Рильського можна розділити на два періоди. У 20-х роках ХХ ст. він був наймолодшим у спільноті поетів неокласиків –  тобто тих, хто орієнтувалися на високу класичну культуру, античні мотиви та досконалу форму, і попри час в який вони жили, не торкалися в своїх творах жодних тогочасних ідеологій. Тенденція час від часу повертатися до класики почалася в Європі ще під час епохи Ренесансу. Неокласицизм же виник наприкінці XVIII – початку XIX століття. В Україні група поетів неокласиків, або як їх ще називали П’ятірне гроно, сформувалася на початку XX століття і складалася з Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Юрія Клена і Максима Рильського. Але поезія, позбавлена суспільного змісту і художньої форми з оспівуванням земних насолод була не до смаку представникам радянської влади. Творчість українських неокласиків партійне керівництво сприйняло як невизнання радянської дійсності. В результаті більшість митців були репресовані, Юрій Клен емігрував до Німеччини, а Максим Рильський вирішив співпрацювати з владою і погодився на офіційне звання радянського поета.

Так почався другий етап його творчості. Щоб вижити Рильський вдався до соцреалізму і писав оди Сталіну і партії. Він двічі був лауреатом Сталінської премії і один раз – Ленінської, був академіком АН України, АН СРСР, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, очолював Спілку письменників України, а потім, майже 20 років – Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії. Але і в цих обставинах його талант знайшов спосіб до вираження – поет спрямував свій геній у перекладацьку діяльність. Він переклав українською мовою світові шедеври: «Пана Тадеуша» Міцкевича, античну класику, твори Буало, Расіна, Мольєра і Вольтера. Це дозволяло йому залишатися в межах високої класичної культури, не порушуючи партійних настанов.

Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року, похований на Байковому кладовищі.

Максим Рильський лишив по собі 35 поетичних збірок, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних видань. 

У 1972 р. була заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад. У Незалежній Україні її відновлено у 2013 році, вона присуджується щороку, а з 2019 року має вже дві номінації.

Видання з фонду НІБУ:

Рильський, Максим Тадейович: Лірика / М. Т. Рильський. – Київ : “Київська правда”, 2005. – 239 с.

Рильський, Максим. Вибрані твори У 2-х томах / М. Т. Рильський. – Київ : Вид-во Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2005. – 604 с.

Райбедюк, Галина Богданівна. Вивчення творчості київських неокласиків / Г. Б. Райбедюк, О. Ф. Томчук. – Ізмаїл : СМИЛ, 2010. – 348 с.

Агеєва, Віра. Мистецтво рівноваги : Максим Рильський на тлі епохи / В. П. Агеєва. – Київ : Книга, 2012. – 392 с. : фот. – (Бібліотека Шевченківського комітету).