Вийшов з друку «Часослов» — перша друкована книга в Києві

30 грудня 1616 року в друкарні Києво-Печерської лаври побачила світ перша датована книга, видана в Києві, — «Часослов». Ця подія ознаменувала початок епохи, коли Київ повернув собі статус потужного культурного та освітнього центру Східної Європи, перехопивши естафету у Львова та Острога.

Поява книги стала можливою завдяки архімандриту Лаври Єлисею Плетенецькому. Саме він викупив у Львові (у родини Стрятинських) друкарське обладнання, перевіз його до Києва та заснував при монастирі першу в місті папірню (у Радомишлі), щоб не залежати від імпортного паперу.

Плетенецький зібрав навколо себе блискучих інтелектуалів того часу (Захарія Копистенського, Памво Беринду) і перетворив Лавру на справжню академію ще до створення Могилянки.

«Часослов» 1616 року не був пишним фоліантом для церковного престолу. Це була невелика за форматом книга, призначена для школи. Саме за нею У XVII столітті дітей вчили грамоти. Це був тогочасний «буквар». Окрім молитов, вона містила навчальні тексти, гімни та передмову Захарії Копистенського, де він закликав до освіти та патріотизму, наголошуючи на важливості рідної мови та віри.

Вибір саме цієї книги як первістка київського друку був стратегічним: Плетенецький розумів, що боротьба за ідентичність починається з освіти дітей.

Оскільки «Часослов» був навчальною книгою, яку постійно гортали дитячі руки, більшість примірників «зачитали до дірок» ще в ті часи. До наших днів дійшли лише одиниці.

На жаль, найповніший і найкраще збережений примірник першої київської книги сьогодні знаходиться в москві, у російській державній бібліотеці. Це є наслідком цілеспрямованої імперської політики XVIII–XX століть, коли з українських монастирів, бібліотек та університетів масово вивозили найцінніші історичні пам’ятки до центру імперії — санкт-петербурга та москви. Україна ж володіє лише фрагментами цього видання, що зберігаються в Національній бібліотеці ім. В.І. Вернадського. 

Крадіжка «Часослова» з України — це ілюстрація того, як століттями метрополія намагалася привласнити собі українську історію. Тримаючи українські першодруки у своїх фондах, росія десятиліттями будувала наратив про «спільну колиску», вона фізично позбавляла українців доступу до доказів їхньої власної давньої інтелектуальної традиції. Повернення (або принаймні цифрова репатріація) таких пам’яток є одним із завдань сучасної української культурної дипломатії.

Видання з фонду НІБУ: 

Часослов / . – 2-е вид. – Київ : Вид. від. Укр. Православної Церкви Київського Патріархату, 2006. – 390 с.

Часослов / . – [Киев] : Тип. Печерской Лавры, 1742. – 353 с.

Сарницький, Климентій. Пояснення Псалмів і інших богослужебних пісній, які читаєм в Часослові / К. Сарницький. – 2-вид., поправлене – Жовка : Печ. Василиян, 1903. – 267 с.

Рудейко, Василь. Часослов за каноном лаври святого отця нашого Сави: Впровадження. Переклад. Коментарі / В. Рудейко. – Львів : Український Католицький Університет, 2016. – 238, [1] с.