Сім кроків до незалежності України

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла історичний документ – Декларацію про державний суверенітет України

Хоча в документі йшлося лише про суверенітет, цей акт став важливим кроком на шляху до Незалежності України. Декларація визначила принципи незалежності, верховенства права, неподільності території української держави та самовизначення її народу. Вони стали основою для формування сучасної української державності та правового ладу, що закріплює права і свободи громадян України.

2 жовтня 1990 р. почалася “Революція на граніті”

Відчуваючи, що втрачає владу, радянське керівництво ініціювало підписання нового “Договору про Союз суверенних держав” між радянськими республіками. Підписання цього документа було заплановано на 20 серпня 1991 р. Це стало основною причино акції громадянської непокори, що отримала назву “Революція на граніті”. Стрижнем протесту було голодування студентів  на київському Майдані Незалежності, що тоді мав назву Жовтневої революції. Протестуючі вимагали:
1)недопущення підписання нового союзного договору;

2)нові вибори до Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;

3)повернення на територію УРСР українських строковиків, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки;

4)націоналізація майна КПУ й ЛКСМУ;

5)відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

В результаті протестів всі ці вимоги було виконано владою.

23 січня 1991 року за ініціативою міністра фінансів СРСР Валентина Павлова почалася грошова реформа

Це була остання спроба врятувати радянську грошову систему. З метою “боротьби зі спекуляцією, контрабандою, виготовленням фальшивих грошей” з обігу вилучили купюри номіналів 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Купюри можна було обміняти на нові банкноти того самого номіналу обсягом місячного окладу протягом трьох днів. Реформа, що більш нагадувала конфіскацію, викликала обурення населення і не зупинила повний крах радянського карбованця.

24 серпня 1991 р. ухвалено Акт проголошення незалежності України

В ніч на 19 серпня 1991 р. в столиці СРСР Москві сталася спроба державного перевороту. Група консервативно налаштованих членів вищого керівництва країни намагалася взяти владу під свій контроль. Хоча путч виявився невдалим, Президент СРСР Михайло Горбачов, який на три дні був заблокований КДБ у Форосі, втрачав авторитет і владу. Тогочасне керівництво України, як і деяких інших радянських республік, вирішило, що це був слушний момент для отримання незалежності. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада тогочасної УРСР переважною більшістю голосів ухвалила Акт проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року, і запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую». Загалом в голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України. 90,32% учасників відповіло: «Так, підтверджую».

1 грудня 1991 р. відбулись перші вибори Президента України 

5 липня 1991 р. Верховна Рада Української РСР ухвалила Закон «Про вибори Президента України», призначивши їх на 1 грудня 1991 року.

Переможцем на виборах став колишній радянський функціонер і завідувач ідеологічного відділу ЦК КПУ Леонід Кравчук, який набрав 61.59% голосів. Його найсильнішим конкурентом був борець за незалежність України, представник Народного руху України В’ячеслав Чорновіл, який набрав 23.27% голосів.

Вибори проводились одночасно з Референдумом щодо незалежності України. Всі шість основних кандидатів у президенти агітували за пункт «так» на референдумі.

25 грудня 1991 р. США визнали незалежність України, а СРСР припинив існування

В перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль і Швейцарія. Сполучені Штати не поспішали визнавати Україну, хоча їх голос мав вирішальне значення. Після цього нашу незалежність стали визнавати інші впливові держави:  Німеччина, Франція, Великобританія. До кінця січня 1992 року цей список налічував понад 90 країн, зокрема всіх членів НАТО і ЄС.