Створено Українську Центральну Раду

17 березня 1917 р. в Києві створено Українську Центральну Раду – представницький орган українського народу, а після проголошення УНР – український парламент.

Мешканці України з ентузіазмом сприйняли новину про повалення царизму в Російській імперії – Київ, губернські та повітові центри сколихнули масові мітинги і демонстрації, почали масово утворюватися ради робітничих і солдатських депутатів. Українська інтелігенція скористалася цією слушною нагодою щоб взяти в свої руки керівництво країною.

Ідея створення УЦР виникла під час дискусій і консультацій між представниками різних політичних і культурних осередків, зокрема Товариства українських поступовців, Українського наукового товариства, Українського технічно-агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, українських соціал-демократів та інших.

Як і личить здоровому демократичному суспільству, ці організації були незгодні одна з одною з численних питань, особливо важливим був поділ на прихильників повної самостійності України і бажаючих так чи інакше залишитись в складі Російської держави. Спільним домаганням була територіальна автономія України з державною українською мовою, на основі цього єднального фактору і було прийнято рішення про створення УЦР. 

7 березня 1917 р. були обрані перші керівні структури Ради, її президія та комісії. До складу президії увійшли: голова — М. Грушевський, його заступники — О. Крижанівський, Д. Дорошенко, товариші голови — Д. Антонович, писар — С. Веселовський, скарбник — В. Коваль.

У відносинах з російським Тимчасовим урядом Грушевський проводив помірковану політику і спочатку взяв курс на автономію України у складі реформованої федеративної демократичної російської держави. Після захоплення влади у Петрограді більшовиками, УЦР стала більш схилятися до самостійності і 7 листопада того ж року III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки (яка формально зберігала зв’язок з Російською республікою).
Після цього Рада встигла прийняти цілу низку важливих законів – затвердила  Конституцію Української Народної Республіки 1918 р., запровадила власну грошову систему, затвердила герб, гімн УНР, надала українській мові статус державної.

29 квітня 1918 р.”Грамотою до всього українського народу”, підписаною гетьманом Павлом Скоропадським, Українську Центральну Раду було розпущено.

Хоч діяльність Центральної Ради не була тривалою, вона відіграла важливу роль у консолідації української нації та створенні демократичної Української держави.

Видання з фонду НІБУ:

Центральна Рада і український державотворчий процес: до 80-річчя створення Центральної Ради: матеріали наукової конференції 20 березня 1997 р. Ч.2 / Інститут історії України НАНУ. – Київ, 1997. – 409 с.

Мазепа, Ісаак Прохорович (1884—1952). Україна в огні й бурі революції. 1917–1921 1. Центральна Рада-Гетьманщина-Директорія / І. П. Мазепа. – Дніпропетровськ : Січ, 2001. – 415 с. : іл., портр.