Російсько-Грузинська війна 2008 року

8 серпня 2008 р. затяжний конфлікт між Грузією та Російською Федерацією перейшов у відкриті бойові дії.
Грузія потрапила до сфери впливу Російської імперії наприкінці XVIII, заради захисту від небезпечних мусульманських держав, а саме Османської імперії та Ірану.   Правитель грузинського царства Картлі-Кахеті Павло I у 1783 р. уклав з Росією договір “про заступництво і верховну владу Російської імперії”. До кінця XIX століття московитам вдалося повністю захопити грузинські землі. Як і в інших провінціях імперії місцеве населення зазнавало утисків і більшість його жила в злиднях.

Крах Російської імперії грузини сприйняли як можливість відновлення власної незалежності – 22 квітня 1918 р. було створено Закавказьку демократичну федеративну республіку, а 26 травня того ж року від неї відокремилась Грузинська демократична республіка. На жаль молода держава проіснувала лише до 1924 р. – попри завзятий опір, грузини зазнали поразки у Радянсько-грузинській війні і були змушені до 1991 р. жити під владою совєтів.

Після проголошення суверенітету Грузії 19 листопада 1989 р., виникли сепаратистські рухи в регіонах Південна Осетія і Абхазія. Проросійські сепаратисти захопили контроль над цими землями, що складають 20% від території Грузії. Після численних спроб грузинської влади звільнити ці регіони, конфлікт було заморожено.
У 2004 р., внаслідок протестів, організованих населенням країни, яке було обурене корупцією і складним економічним становищем, було знято з посади президента Едуарда Шеварнадзе. В результаті цієї революції, що отримала назву Трояндової, до влади прийшов один з її лідерів – Міхеіл Саакашвілі. Новий президент проголосив намір відновити територіальну цілісність країни та взяв курс на вступ до Євросоюзу і НАТО. У 2008 р. вступ Грузії та України до НАТО підтримав президент США Джордж Буш молодший. Такий розвиток подій робив відносини Грузії і диктаторського режиму Російської федерації все більш ворожими.

1 серпня 2008 р. Південно-Осетинські сепаратисти почали обстріл Грузії. 7 серпня президент Саакашвілі проголосив перемир’я, яке було проігноровано противником. Наступного дня Збройні Сили Грузії почали наступ на столицю Південної Осетії Цхінвалі. Успішна спочатку атака була зупинена російськими військами й захлинулася. Протягом наступних декількох днів росіяни здійснили свій наступ на грузинську територію і дійшли до Тбілісі, але штурмувати місто, в якому були присутні представники багатьох інших держав, включно з США, не стали. 12 серпня за посередництва президента Франції Ніколя Саркозі було підписано угоду про припинення вогню.

Ця війна стала ключовою подією у відносинах Росії й Заходу – як наслідок, розпочався занепад їхньої пострадянської кооперації. Реакція світової спільноти була вкрай слабкою і повільною, Глобальний Захід засудив агресію, збільшив присутність у Чорному морі й надав Тбілісі гуманітарну допомогу, але цим і обмежився, до того ж процес прийняття Грузії в НАТО було призупинено. Це підбадьорило агресора і надихнуло його на подальші злочини.

Млявою була і реакція України. Хоча тодішній президент Віктор Ющенко підтримав Грузію, Верховна Рада відмовилась проголосувати за постанову про визнання подій у Грузії агресією з боку Росії. Впливові на той час політичні фігури як Юлія Тимошенко і Віктор Янукович робили ставку на позаблоковість і нейтралітет України і значна частина українського електорату сприймала це позитивно. Про небезпеку майбутньої російської агресії проти України попереджали лише експерти, але українці у більшості своїй не сприйняли їх слова серйозно.

Хоробрі грузинські бійці з 2014 р. допомагають боронити Україну. Зокрема у Грузинському національному легіоні (зараз частина 54-ї окремої механізованої бригади ЗС України)

Видання з фонду НІБУ:

Херпен, Марсель Х. Ван. Війни Путіна. Чечня, Грузія, Україна: незасвоєні уроки минулого / М. Х. Херпен. – Харків : Віват, 2015. – 302 с. – (Світовий бестселер).

Ґурецький, Войцех. Абхазія / В. Ґурецький. – Київ : Темпора, 2018. – 254, [1] с. – (Самовидець).

Федорін, Володимир. Ґудбай, імперіє: розмови з Кахою Бендукідзе / В. Федорін. – Вид. 2-е, випр. та допов. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. – 545, [4] с.

Саакашвілі, Михайло Ніколозович. Пробудження сили. Уроки Грузії – заради майбутнього України: [пер. з рос.] / М. Н. Саакашвілі ; пер. В. С. Бойко. – Харків : Фоліо, 2017. – 376 с. : фот.

Руставелі, Шота. Витязь в тигровій шкурі / Ш. Руставелі. – Київ : Мистецтво, 2004. – 352 с. : іл.