Перехід України до східноєвропейської часової зони

11 червня 1990 року Верховна Рада УРСР змінила порядок вирахування часу на території республіки, приєднавши Україну до східноєвропейської часової зони.

У світі часові зони почали вводити наприкінці XIX століття. Якщо раніше кожен населений пункт міг жити за своїм часом, визначаючи його за рухом сонця, то з появою залізниць така практика стала не лише незручною, а й небезпечною, бо могла призвести до аварій.

Систему поясного часу запропонував канадець С. Флешинг. Вперше її введено в США у 1883 році, наступного року на міжнародній конференції поясний час, з початковим меридіаном у Грінвічі, прийнято більшістю країн світу.

До радянського періоду на території сучасної України в основному використовувалася часова зона UTC +2, тобто на дві години більше Грінвіча. В УНР встановили часову зону UTC +1, а радянська влада в 1930 році ввела так званий Декретний час, що відповідав UTC +3, задля “раціонального використання світлої частини доби і перерозподілу електроенергії між побутовим та виробничим споживанням”.

Наразі в нашій країні діє Постанова Кабінету Міністрів, від 13 травня 1996 р. N 509 “Про порядок обчислення часу на території України” і часова зона UTC +2.

Видання НІБУ:

Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 26. – С. 400.

Івановський, Михайло Петрович. Вчора, сьогодні, завтра. Історія календаря і годинника : для середнього та старшого шкільного віку : пер. з рос. / М. П. Івановський ; пер. Н. Лісовенко ; худож. М. Войшвило. – Київ : Дитвидав УРСР, 1961. – 202 с. : іл.